Skip to main content

Sloka 42

ВІРШ 42

Verš

Текст

ādyo ’vatāraḥ puruṣaḥ parasya
kālaḥ svabhāvaḥ sad-asan-manaś ca
dravyaṁ vikāro guṇa indriyāṇi
virāṭ svarāṭ sthāsnu cariṣṇu bhūmnaḥ
а̄дйо ’вата̄рах̣ пурушах̣ парасйа
ка̄лах̣ свабга̄вах̣ сад-асан-манаш́ ча
дравйам̇ віка̄ро ґун̣а індрійа̄н̣і
віра̄т̣ свара̄т̣ стга̄сну чарішн̣у бгӯмнах̣

Synonyma

Послівний переклад

ādyaḥ — první; avatāraḥ — inkarnace; puruṣaḥ — Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇu; parasya — Pána; kālaḥ — čas; svabhāvaḥ — prostor; sat — výsledek; asat — příčina; manaḥ — mysl; ca — také; dravyam — prvky; vikāraḥ — hmotné ego; guṇaḥ — kvality přírody; indriyāṇi — smysly; virāṭ — úplné tělo; svarāṭ — Garbhodakaśāyī Viṣṇu; sthāsnu — nehybné; cariṣṇu — pohyblivé; bhūmnaḥ — Nejvyššího Pána.

а̄дйах̣  —  перше; авата̄рах̣  —  втілення; пурушах̣  —  Каранарнавашаї Вішну; парасйа  —  Господа; ка̄лах̣  —  час; свабга̄вах̣  —   простір ; сат   —   наслідок ; асат   —   причина; манах̣   —   розум; ча   —   також; дравйам   —   елементи; віка̄рах̣  —  матеріальне его; ґун̣ах̣  —  якості природи; індрійа̄н̣і  —  чуття; віра̄т̣  —  усе тіло; свара̄т̣  —  Ґарбгодакашаї Вішну; стга̄сну  —  нерухомі; чарішн̣у  —  рухомі; бгӯмнах̣  —  Верховного Господа.

Překlad

Переклад

Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇu je první inkarnací Nejvyššího Pána a je vládcem věčného času, prostoru, příčin a důsledků, mysli, prvků, hmotného ega, kvalit přírody, smyslů, vesmírné podoby Pána, Garbhodakaśāyī Viṣṇua a všech živých bytostí, pohyblivých i nehybných.

Каранарнавашаї Вішну    —    це перше втілення Верховного Господа, Він    —    повелитель вічного часу, простору, причин і наслідків, розуму, елементів, матеріального его, ґун природи , чуттів , всесвітньої форми Господа , Ґарбгодакашаї Вішну, а також усієї сукупности живих істот, рухомих та нерухомих.

Význam

Коментар

O pomíjivé povaze hmotného stvoření jsme zde hovořili již mnohokrát. Hmotné stvoření je pouze dočasným projevem hmotné energie Všemocného Boha. Je ho zapotřebí, aby dostaly příležitost i podmíněné duše, které se nechtějí sdružovat s Pánem prostřednictvím láskyplné transcendentální služby. Tyto neochotné podmíněné duše mají zakázaný vstup do duchovního světa, neboť v srdci nechtějí sloužit. Chtějí si namísto toho užívat samy a napodobovat Boha. Živé bytosti jsou svojí přirozeností věčnými služebníky Pána, ale některé z nich zneužívají své samostatnosti a odmítají sloužit. Jim je dovoleno užívat si hmotné přírody, která se nazývá māyā neboli iluze. Iluze se jí říká proto, že živé bytosti v zajetí māyi si ve skutečnosti nemohou užívat, i když oklamány māyou si myslí, že si užívají. Tyto oklamané živé bytosti dostávají v pravidelných intervalech příležitost napravit svoji zvrácenou mentalitu iluzorních vládců hmotné přírody, a dostávají pokyny z Ved o tom, jaký je jejich věčný vztah k Nejvyššímu Pánu Kṛṣṇovi (vedaiś ca sarvair aham eva vedyaḥ). Dočasné stvoření hmotného světa je tedy projevem Pánovy hmotné energie a Nejvyšší Pán inkarnuje v podobě Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇua, aby vše řídil, stejně jako vláda vysílá na různá místa své zástupce, aby dočasně řídili lokální záležitosti. Tento Kāraṇodakaśāyī Viṣṇu projevuje hmotné stvoření tím, že pohlédne na Svoji hmotnou energii (sa aikṣata). V prvním dílu této knihy jsme již do určité míry vysvětlovali verš jagṛhe pauruṣaṁ rūpam. Délka iluzorní hry, která má jméno hmotné stvoření, se nazývá kalpa a hovořili jsme o tom, že kalpy se střídají jedna za druhou. Prostřednictvím Svých inkarnací a činnostmi Svých energií Pán projevuje všechny složky stvoření — čas, prostor, příčinu, důsledek, mysl, hrubé a jemné prvky, přírodní kvality (dobro, vášeň a nevědomost), které se s nimi pojí vzájemným působením, dále smysly a jejich souhrnný zdroj, gigantickou vesmírnou podobu jakožto druhou inkarnaci Garbhodakaśāyī Viṣṇua, a všechny živé bytosti, pohyblivé i nehybné, které z této druhé inkarnace vycházejí. Všechny tyto prvky stvoření a stvoření samotné jsou nakonec jen energetickými projevy Nejvyššího Pána; nic není nezávislé na vládě Svrchované Bytosti. První inkarnace v hmotném stvoření, Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇu, je úplnou částí původní Osobnosti Božství, Śrī Kṛṣṇy, a Brahma-saṁhitā (5.48) ji popisuje následovně:

ПОЯСНЕННЯ: Тут уже неодноразово було сказано, що матеріальне творіння не є вічне. Матеріальне творіння    —    це просто минущий прояв матеріальної енерґії Всемогутнього Бога. Цей матеріальний прояв потрібний для того, щоб дати шанс зумовленим душам, які не бажають спілкуватися з Господом у стосунках любовного трансцендентного служіння. Зумовленим душам не вільно входити до царства свободи духовного буття, тому що в глибині серця вони не бажають служити. Навпаки, вони прагнуть насолоджуватись, удаючи з себе богів. За своєю природою живі істоти    —    вічні слуги Господа, але деякі з них, надуживши своєї незалежности, не бажають служити. Тому їм дано можливість насолоджуватись матеріальною природою, що її називають майа, тобто ілюзія. Її називають ілюзією тому, що живі істоти в кігтях майі насправді не насолоджуються, хоча в омані майі гадають, що насолоджуються. Такі оманені живі істоти час від часу отримують нагоду позбутись спотвореної свідомости лжеповелителів матеріальної природи. Наприклад, Веди вчать їх про їхні вічні стосунки з Верховним Господом Крішною (ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣).

Отже, тимчасове матеріальне творіння    —    це прояв матеріальної енерґії Господа, і щоб керувати цією виставою, Верховний Господь втілюється в образі Каранарнавашаї Вішну, так само як уряд на деякий час уповноважує війта керувати округою. Каранодакашаї Вішну проявляє матеріальне творіння, поглянувши на Свою матеріальну енерґію (са аікшата). У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» ми вже почасти пояснили це в поясненні до вірша джаґр̣хе паурушам̇ рӯпам... Одна ява в ілюзорній виставі матеріального творіння називається калпа, і, як ми вже говорили, кожної калпи відбувається нове творення. Втілившись у всесвіті, Господь дією Своїх енерґій проявляє всі складові творіння: час, простір, причини, наслідки, розум, грубі та тонкі елементи, три типи їхніх природних взаємодій (добро, страсть та невігластво), а тоді чуття і їхню основу, велетенську всесвітню форму в образі другого втілення пуруші    —    Ґарбгодакашаї Вішну, а також усіх рухомих і нерухомих живих істот, що виходять з другого втілення пуруші. Зрештою, усі ці твірні елементи і саме творіння є не що інше, як прояв енерґій Верховного Господа. Немає нічого непідвладного Верховній Істоті. Перше втілення в матеріальному світі, Каранарнавашаї Вішну, це довершена частка відначального Бога-Особи, Шрі Крішни, описаного в «Брахма-самхіті» (5.48):

yasyaika-niśvasita-kālam athāvalambya
jīvanti loma-vilajā jagad-aṇḍa-nāthāḥ
viṣṇur mahān sa iha yasya kalā-viśeṣo
govindam ādi-puruṣaṁ tam ahaṁ bhajāmi
йасйаіка-ніш́васіта-ка̄лам атга̄валамбйа
джіванті лома-віладжа̄ джаґад-ан̣д̣а-на̄тга̄х̣
вішн̣ур маха̄н са іха йасйа кала̄-віш́ешо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі

Všechny vesmíry, kterých je nespočetně mnoho, existují pouze po dobu výdechu Mahā-Viṣṇua, Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇua, který je úplnou částí Govindy, původní Osobnosti Božství Pána Kṛṣṇy.

Уся безліч усесвітів існує лише протягом одного віддиху Маха-Вішну, тобто Каранарнавашаї Вішну, що є тільки довершена частка Ґовінди, відначального Бога-Особи, Господа Крішни.