ПОЯСНЕННЯ: Коли говорять про «логіку колодязної жаби», мають на увазі, що жаба, життєвий простір котрої обмежений стінками колодязя, не здолає уявити розміри та глибину велетенського океану. Якщо таку жабу повідомити про величезний обшир океану, вона спочатку не пойме віри у його існування; а якщо таки вдасться переконати її, що океан існує, жаба, силкуючись уявити його розміри, почне роздиматись, аж нарешті її крихітне черевце лусне і нещасне створіння сконає, так і не дізнавшись, який же океан насправді. Так само і вчені-матеріалісти хочуть заперечити існування незбагненної енерґії Господа, вимірюючи Його за допомогою своїх жаб’ячих мізків та наукових досягнень, але в кінці кінців вони, наче та жаба, просто помирають, так ні на що і не здобувшись.

Подеколи люди, що не знають, який Бог є насправді, визнають за Бога чи за Його втілення могутню з матеріального погляду людину. За такого матеріалістичного підходу пошук найвидатнішої істоти не зможе сягнути вище за Брахмаджі, найвищу живу істоту всесвіту, з такою великою тривалістю життя, що вчений-матеріаліст навіть не годен собі уявити. Як свідчить найдостовірніше джерело знання    —    «Бгаґавад- ґіта» (8.17),    —    одна доба Брахмаджі триває сотні тисяч років за літочисленням нашої планети. «Колодязна жаба», можливо, й не повірить, що хтось може стільки жити, однак люди, котрі усвідомили істини, викладені у «Бгаґавад-ґіті», визнають існування великої особистости, яка створює все розмаїття всесвіту. З явлених писань відомо, що Брахмаджі нашого всесвіту молодший від інших Брахм, які керують численними всесвітами поза межами нашого, проте жоден з них не є рівний Богові-Особі.

Нарададжі    —    одна із звільнених душ. Ім’я «Нарада» він отримав після того, як досяг звільнення. До того він був син простої служниці. Слушно запитати, чому Нарададжі не знав про існування Верховного Господа і чому помилково вважав за Всевишнього Брахмаджі, що Богом не є. Звільнена душа ніколи не може помилятися щодо цього. Чому ж Нарададжі поставив запитання, які пасують звичайній, бідній на знання людині? Так само помилявся і Арджуна, дарма що він вічний супутник Господа. І Арджуна, і Нарада були спантеличені з волі Господа, щоб дати нагоду усвідомити істину і набути справжнє знання про Бога іншим живим істотам, які ще не звільнені. Сумніви щодо всемогутности Брахмаджі, які постали в розумі Наради, повинні змусити замислитись «колодязних жаб». Не можна брати за Бога-Особу нікого іншого поза Ним Самим, навіть таку могутню особу, як Брахма, не кажучи за звичайних людей, що видають себе за Бога чи Боже втілення. Всевишній завжди лишається Всевишнім, і, як ми вже неодноразово зазначали у своїх поясненнях, жодна жива істота, навіть на рівні Брахми, не має права називати себе Богом. Якщо людський загал, схильний когось обожнювати, поклоняється якійсь великій людині після її смерти як Богу, це не повинно збивати нас з пантелику. Було багато царів, які не поступалися Господу Рамачандрі, царю Айодг’ї, проте жодного з них явлені писання не називають Богом. Щоб бути Рамачандрою, ще не досить бути добрим царем. Щоб називатись Богом-Особою, треба бути такою великою особистістю, як Крішна. Дослідивши вдачу всіх, хто брав участь у битві на Курукшетрі, ми помітимо, що Махараджа Юдгіштгіра як цар не поступався праведністю Господу Рамачандрі і був порядніший, ніж Господь Крішна. Коли Господь Крішна попрохав Махараджу Юдгіштгіру збрехати, той відмовився. Однак це не означає, що Махараджу Юдгіштгіру можна прирівняти до Господа Рамачандри чи Господа Крішни. Великі авторитети мають Махараджу Юдгіштгіру за доброчесну людину, однак Господа Раму або Крішну вони визнають за Бога-Особу. Отже, Господь за будь-яких обставин відмінний від живих істот, і тому ідея антропоморфізму до Нього незастосовна. Господь завжди Господь, і звичайній живій істоті з Ним ніколи не зрівнятись.