Sloka 17
ВІРШ 17
Verš
Текст
manasvino mantra-vidaḥ sumaṅgalāḥ
kṣemaṁ na vindanti vinā yad-arpaṇaṁ
tasmai subhadra-śravase namo namaḥ
манасвіно мантра-відах̣ суман̇ґала̄х̣
кшемам̇ на вінданті віна̄ йад-арпан̣ам̇
тасмаі субгадра-ш́равасе намо намах̣
Synonyma
Послівний переклад
tapasvinaḥ — velcí mudrci; dāna-parāḥ — velcí dárci milodarů; yaśasvinaḥ — slavné osobnosti; manasvinaḥ — velcí filozofové nebo mystici; mantra-vidaḥ — velcí recitátoři védských hymnů; su-maṅgalāḥ — přísní následovníci védských zásad; kṣemam — dobrých výsledků; na — nikdy; vindanti — dosáhnou; vinā — bez; yat-arpaṇam — odevzdání se; tasmai — Jemu; subhadra — příznivému; śravase — naslouchající o Něm; namaḥ — klaním se; namaḥ — znovu a znovu.
тапасвінах̣ — великі мудреці; да̄на-пара̄х̣ — щедрі добродійники; йаш́асвінах̣ — хто вкриває себе великою славою; манасвінах̣ — великі філософи чи містики ; мантра - відах̣ — великі читці ведичних гімнів; су-ман̇ґала̄х̣ — ті, хто суворо дотримується ведичних засад; кшемам — помітного результату; на — ніколи; вінданті — досягають; віна̄ — без; йат-арпан̣ам — самопосвяти ; тасмаі — Йому ; субгадра — всесприятливому; ш́равасе — якщо про Нього слухати; намах̣ — мої поклони; намах̣ — знову і знову.
Překlad
Переклад
Znovu a znovu se hluboce klaním dokonale příznivému Pánu Śrī Kṛṣṇovi, protože velcí mudrci, velcí dárci milodarů, slavné osobnosti, velcí filozofové a mystici, velcí recitátoři védských hymnů a přísní následovníci védských zásad nemohou dosáhnout žádných dobrých výsledků, pokud své vyjímečné vlastnosti nepoužijí ve službě Pánu.
Знову і знову я складаю шанобливі поклони всеблагому Господеві Шрі Крішні, адже навіть великі мудреці, щедрі добродійники, заслужені знаменитості, великі містики, вправні читці ведичних гімнів і ревні поборники ведичних засад не спроможні досягнути успіху у своїй діяльності, не застосовуючи свої видатні якості на служіння Господеві.
Význam
Коментар
Velká učenost, sklon k dobročinnosti, politické, společenské či náboženské vůdčí postavení v lidské společnosti, filozofická spekulace, provádění yogy, znalost védských rituálů a všechny ostatní dobré vlastnosti člověku slouží k dosažení dokonalosti jedině tehdy, když jsou zaměstnány ve službě Pánu. V opačném případě se všechny tyto vlastnosti stávají jen zdrojem těžkostí. Všeho lze využít buď k uspokojování vlastních smyslů nebo ve službě někomu jinému, než jsme my sami. Existují dva druhy sobectví, sobectví osobní a rozšířené, ale není mezi nimi žádný kvalitativní rozdíl. Krádež pro svůj osobní zájem nebo pro zájem rodiny je stejné kvality — v obou případech se jedná o zločin. Žádný zákon v žádné zemi nezprostí viny zloděje, který prohlašuje, že je nevinen, protože nekradl pro svůj osobní zájem, ale pro zájem své společnosti nebo země. Lidé nevědí, že vlastní zájem živé bytosti je dokonalý jedině tehdy, když se shoduje se zájmem Pána. Proč je například důležité udržovat tělo a duši pohromadě? Vyděláváme peníze pro udržování těla (sebe nebo celé společnosti), ale dokud nemáme vědomí Boha, dokud neudržujeme toto tělo proto, abychom realizovali svůj vztah s Bohem, veškeré naše úsilí pro udržení duše a těla pohromadě se podobá úsilí zvířat. Smysl udržování lidského těla je jiný než smysl udržování zvířecího těla. Podobně rozvoj vzdělanosti, hospodářský pokrok, filozofický výzkum, studium védské literatury nebo i vykonávání zbožných činností (jako je dobročinnost, otevírání nemocnic a rozdávání potravin) se musí pojit s Pánem. Cílem všech těchto činností a snah musí být, abychom potěšili Pána a ne abychom uspokojili nějakou jinou oddělenou osobu nebo skupinu lidí (saṁsiddhir hari toṣaṇam). Tatáž zásada je potvrzena v Bhagavad-gītě (9.27), kde se říká, že vše, co dáváme jako milodar, a vše, co činíme jako odříkání, musíme dávat Pánovi nebo činit jen kvůli Němu. Zkušení vůdci bezbožné lidské civilizace nedosáhnou svými pokusy o rozvoj vzdělání či hospodářský pokrok žádného dobrého výsledku, dokud nebudou mít vědomí Boha. A získat vědomí Boha je možné jedině nasloucháním o dokonale příznivém Pánovi, Jehož popisují písma jako je Bhagavad-gītā a Śrīmad-Bhāgavatam.
ПОЯСНЕННЯ: Блискуча освіта, схильність до добродійности, талант до політичної, соціальної чи релігійної діяльности, філософський розум, практика йоґи, майстерність у ведичних ритуалах та будь-які інші видатні якості в людині можуть привести її до досконалости тільки тоді, коли вона використовує їх у служінні Господеві. Якщо людина не використовує ці дарування задля Господа, то всі вони стають просто джерелом турбот для людей. Усе можна застосувати або на задоволення своїх власних чуттів, або на службу комусь іншому. Своєкорисливість теж може виявлятися двома способами: як егоїзм особистий та егоїзм розширений. Але за своєю суттю особистий егоїзм і розширений не відрізняються. І крадіжка для себе, і крадіжка для сім’ї за суттю такий самий злочин. Державний закон ще ніколи, в жодній країні не виправдовував злодіїв, які доводили свою невинність тим, що крали не для себе особисто, а для свого суспільства чи країни.
Люди назагал не знають, що найбільша користь для самої істоти полягає в тому, щоб дбати за користь Господа. Наприклад, яка користь від підтримання життя в тілі? Щоб підтримувати тіло (чи своє, чи суспільства), людина заробляє гроші, однак якщо в неї нема свідомости Бога, якщо добробут тіла вона підтримує не для того, щоб пізнати свій зв’язок з Богом, то всі її зусилля не відрізняються від зусиль тварини, що також підтримує життя в своєму тілі. Мета життя в людському тілі відрізняється від мети життя тварин. Аналогічно, поглиблювати знання, поліпшувати добробут, досліджувати філософію, вивчати ведичну літературу і навіть робити доброчесні дії (як то роздавати милостиню, відкривати лікарні чи годувати нужденних) треба теж у зв’язкові з Господом. Метою всієї цієї діяльности і всіх наших зусиль повинно бути задоволення Господа, а не задоволення кого-небудь іншого, іншої особи чи якоїсь громади (сам̇сіддгір харі-тошан̣ам). Той самий принцип обстоює «Бгаґавад-ґіта» (9.27), вказуючи, що всю милостиню, яку ми даємо, всі аскези, які ми виконуємо, треба присвячувати Господеві і робити тільки в Його ім’я. Без свідомости Бога спритним керівникам атеїстичної цивілізації не вдасться досягти бажаних результатів у своїх намаганнях піднести освіту чи економіку на вищий рівень. А щоб розвинути свідомість Бога, треба слухати оповіді про всеблагого Господа, що містяться у «Бгаґавад-ґіті», «Шрімад-Бгаґаватам» та інших священних писаннях.