ПОЯСНЕННЯ: Як уже сказано раніше, відданих Господа поділяють на три групи. Відданий найвищого рівня не бачить такої істоти, яка б не служила Господу. Відданий другого рівня, проте, розрізняє між відданими та невідданими. Тож мета й призначення такого відданого    —    проповідувати, і, як уже вказано в попередньому вірші, він повинен на повний голос уславлювати Господа. Віддані другого рівня беруть учнів з-поміж відданих третього рівня та з-поміж невідданих. Часами відданий найвищого рівня теж сходить на рівень відданого другого рівня для того, щоб проповідувати. Що ж до звичайної людини, що покликана стати принаймні відданим третього рівня, цей вірш радить їй відвідувати Господній храм і кланятися Божеству, нехай би вона була великий багатій чи навіть цар з шовковим тюрбаном чи короною. Господь для всіх Господь, тут не становлять винятку ні великі царі, ні імператори. Тому багаті за уявленнями загалу люди повинні взяти за правило реґулярно приходити до храму Господа Шрі Крішни і кланятись Божеству. Ні в якому разі не можна вважати Господа в храмі, форму, якій поклоняються віддані, кам’яним чи дерев’яним. Адже Господь сходить у цьому втіленні арча як Божество у храмі, для того щоб Своєю благословенною присутністю пролити безмежну ласку на падші душі. Якщо систематично слухати про Господа, як описано раніше, можна реально осягнути Господню присутність у храмі. Отже, цей процес, що з нього починається впорядковане служіння,    —    слухання    —    становить основу всього. Для відданих усіх рівнів слухати з істинних джерел, як-от «Бгаґавад-ґіта» та «Шрімад-Бгаґаватам»,    —    основа духовного життя.

Якщо звичайна людина від великої пихи зі свого матеріального становища не схиляється перед Божеством у храмі або заперечує дійовість храмового поклоніння, навіть не знаючись на цій науці, їй треба затямити, що її великий тюрбан чи корона допоможуть їй єдине що швидше піти на дно океану матеріального існування. Потопальник з вантажем на голові певно ж піде на дно швидше від людини без вантажу. Бундючний дурень заперечує науку про Бога і проголошує, що йому про Бога байдуже, але коли, стиснутий в лабетах Божого закону, безбожник захворює на тромбоз головного мозку чи щось таке інше, під вантажем своїх матеріальних набутків він каменем іде на дно океану невігластва. Проґрес матеріальної науки, яка не дає свідомости Бога, лягає на голову людства важким тягарем. Людям треба глибоко задуматись над цією серйозною пересторогою «Шрімад- Бгаґаватам».

Навіть звичайна людина, яка за браком часу неспроможна поклонятися Господеві, може принаймні на кілька секунд прикласти свої руки до служіння Господу, миючи або підмітаючи Його храм. Махараджу Пратапарудру, могутнього царя Орісси, повсякчас обтяжували численні державні справи, однак він постановив собі щороку, під час фестивалю на честь Господа, підмітати храм Господа Джаґаннатги в Пурі. Треба усвідомити, що, хоч би якою важливою особою людина була, вона повинна визнавати вищість Верховного Господа. Така свідомість Бога допоможе їй здобути і матеріальний успіх також. Покора Махараджі Пратапарудри перед Господом Джаґаннатгою дозволила йому стати таким могутнім царем, що навіть відомий завойовник Патган не міг захопити Оріссу, якою правив Махараджа Пратапарудра. І саме покірливість перед Господом всесвіту дала врешті-решт Махараджі Пратапарудрі щасливу змогу отримати милість Господа Шрі Чайтан’ї. Отже, навіть багачева дружина з блискучими золотими браслетами на руках, повинна теж служити Господеві.