Skip to main content

Sloka 5

ВІРШ 5

Verš

Текст

cīrāṇi kiṁ pathi na santi diśanti bhikṣāṁ
naivāṅghripāḥ para-bhṛtaḥ sarito ’py aśuṣyan
ruddhā guhāḥ kim ajito ’vati nopasannān
kasmād bhajanti kavayo dhana-durmadāndhān
чіра̄н̣і кім̇ патгі на санті діш́анті бгікша̄м̇
наіва̄н̇ґгріпа̄х̣ пара-бгр̣тах̣ саріто ’пй аш́ушйан
руддга̄ ґуха̄х̣ кім аджіто ’ваті нопасанна̄н
касма̄д бгаджанті кавайо дгана-дурмада̄ндга̄н

Synonyma

Послівний переклад

cīrāṇi — roztrhané šaty; kim — zdali; pathi — na cestě; na — ne; santi — jsou; diśanti — dávají milodary; bhikṣām — almužny; na — ne; eva — také; aṅghripāḥ — stromy; para-bhṛtaḥ — ten, kdo živí ostatní; saritaḥ — řeky; api — také; aśuṣyan — vyschly; ruddhāḥ — zavřené; guhāḥ — jeskyně; kim — zdali; ajitaḥ — Všemocný Pán; avati — dává ochranu; na — ne; upasannān — odevzdaná duše; kasmāt — proč tedy; bhajanti — lichotí; kavayaḥ — učený; dhana — majetek; durmada-andhān — jím příliš omámený.

чіра̄н̣і — подертий одяг; кім — невже; патгі — на дорозі; на —   не; санті  —  є; діш́анті  —  подають милостиню; бгікша̄м  —   подаяння; на  —  не; ева  —  також; ан̇ґгріпа̄х̣  —  дерева; пара- бгр̣тах̣  —  ті, хто підтримує інших; сарітах̣  —  річки; апі —   також  ; аш́ушйан   —   повисихали  ; руддга̄х̣   —   позакривані  ; ґуха̄х̣  —  печери; кім  —  невже; аджітах̣  —  Всемогутній Господь; аваті—захищає; на—не; упасанна̄н—впокорену душу; касма̄т—нащо тоді; бгаджанті—підлещується; кавайах̣—  вчений; дгана  —  від багатства; дурмада-андга̄н  —  сп’янілим.

Překlad

Переклад

Což neleží na cestách roztrhané šaty? Což stromy, které jsou od toho, aby živily druhé, již nedávají milodary? Což řeky vyschly a nedají již vodu žíznivým? Jsou teď snad jeskyně v horách zavřené, nebo přestal snad nakonec Všemocný Pán chránit duše, které se Mu plně odevzdaly? Proč tedy učení mudrci chodí lichotit lidem, které omámil těžce vydobytý majetek?

Хіба при дорогах не лежить викинута одежа? Хіба дерева, що живуть задля інших, більше не подають милостині? Хіба річки попересихали і в них не лишилося води для спраглих? Хіба гірські печери позавалювані? А найголовніше, хіба Всемогутній Господь не захищає цілковито віддані Йому душі? Чому тоді вчені мудреці підлещуються до людей, сп’янілих від важкозаробленого багатства?

Význam

Коментар

Účelem životního stádia odříkání nikdy nebylo žebrat nebo žít na úkor druhých jako parazit. Parazit je podle slovníku příživník, který žije na úkor společnosti, aniž by sám něčím přispíval. Řád odříkání je však určený k tomu, aby přispíval společnosti něčím velice podstatným, a ne aby závisel na výdělcích hospodářů. Naopak — když pravý mnich přijímá od hospodářů almužny, dává tím dárci možnost skutečného prospěchu. Podle sanātana-dharmy je dávání almužen mnichům jednou z povinností hospodáře. Písma doporučují, aby hospodář přijímal mnichy jako vlastní děti a aby jim bez požádání dával jídlo, šaty atd. Takové štědrosti poctivých hospodářů však nesmějí zneužívat falešní mniši. První povinností člověka v životním stádiu odříkání je přispět nějakým literárním dílem ku prospěchu všech lidí a poskytnout jim realizovaný návod jak dosáhnout seberealizace. Śrīla Sanātana, Śrīla Rūpa a ostatní Gosvāmī z Vṛndāvanu dodržovali zásady života v odříkání, ale jejich nejpřednější povinností bylo scházet se k učeným debatám na Sevākuñje ve Vṛndāvanu na místě, kde Śrīla Jīva Gosvāmī založil chrám Śrī Rādhā-Dāmodara a kde se nalézají skutečné hrobky (samādhi) Śrīly Rūpy Gosvāmīho a Śrīly Jīvy Gosvāmīho. Ve prospěch celé lidské společnosti po sobě zanechali rozsáhlou literaturu transcendentálního významu. Všichni ācāryové, kteří dobrovolně přijali řád odříkání, tak učinili, aby prospěli lidské společnosti a ne aby žili pohodlný nezodpovědný život na úkor druhých. Ti, kteří nemohou ničím přispět, nemají od hospodářů žádat jídlo, protože takoví žebraví mniši jenom uráží nejvyšší řád. Śukadeva Gosvāmī varuje zvláště poutníky, kteří si v rouchu světců vydělávají žebráním na živobytí. Takových mnichů je ve věku Kali mnoho. Když se člověk z vlastního rozhodnutí nebo shodou okolností stane mnichem, musí mít pevnou víru a přesvědčení, že Nejvyšší Pán živí všechny živé bytosti po celém vesmíru. Proč by se tedy Pán nepostaral o odevzdanou duši, která Mu stoprocentně slouží? I obyčejný pán zaopatřuje svého služebníka nezbytnými potřebami; oč víc potom bude dohlížet všemocný Nejvyšší Pán na životní potřeby plně odevzdané duše. Obecným pravidlem je, že oddaný mnich přijme prostou malou bederní zástěrku, aniž by někoho žádal, aby mu ji dal jako milodar. Najde si ji mezi roztrhanými látkami vyhozenými na ulici. Když má hlad, může jít k velkodušnému stromu, který štědře dává ovoce, a když má žízeň, může se napít vody z řeky. Nevyžaduje k životu přepychový dům, ale najde si jeskyni v horách a s vírou v Boha, který žije v srdci každého, se nebojí žádných divokých zvířat. Pán může tygrům a dalším tvorům v džungli nařídit, aby Jeho oddaného nerušili. V jedné takové jeskyni žil Haridāsa Ṭhākura, velký oddaný Śrī Caitanyi, a spolu s ním tam žil náhodou také velký jedovatý had. Jeden člověk, který světce každý den navštěvoval, se hada bál a navrhl, aby Ṭhākura jeskyni opustil. Haridāsa Ṭhākura tedy v zájmu svých oddaných, kteří pravidelně navštěvovali jeskyni a báli se hada, návrh přijal. Jakmile však bylo rozhodnuto, had se sám vyplazil ze své díry a před očima všech jeskyni nadobro opustil. Podle nařízení Pána, který žil i v srdci onoho hada, se had rozhodl, že místo opustí a nebude Haridāse zneklidňovat. To je konkrétní příklad, jak Pán chrání opravdového oddaného jako byl Ṭhākura Haridāsa. Sanātana-dharma každého od počátku učí za všech okolností záviset na ochraně Pána. Vydat se cestou odříkání se doporučuje tomu, kdo je plně vyspělý a zcela očištěný ve své existenci. Tento stupeň popisuje také Bhagavad-gītā (16.5) jako daivī sampat. Lidská bytost má pěstovat daivī sampat, duchovní hodnoty, neboť jinak ji ovládnou aśurī sampat, hmotné hodnoty, a ona bude proti své vůli připoutána k různým strastem hmotného světa. Sannyāsī má žít vždy sám, bez společnosti, a nesmí se bát. Nikdy se nemá bát samoty, i když ve skutečnosti nikdy není sám. Pán pobývá v srdci každého. Dokud člověk není očištěný duchovními praktikami, připadá si sám, ale člověk v životním stádiu odříkání musí být očištěný, a cítí proto přítomnost Pána všude a nemá se čeho bát. Každý se může stát nebojácným a čestným člověkem, když očistí svoji existenci dodržováním svých předepsaných povinností v každém životním stavu. Pevné odhodlání vykonávat své předepsané povinnosti člověk získá upřímným nasloucháním védským pokynům a realizaci védského poznání oddanou službou Pánu.

ПОЯСНЕННЯ: Життя у зреченні призначене зовсім не для того, щоб жебракувати чи жити дармоїдом за чужий кошт. За словниковим визначенням дармоїд    —    це пристосуванець, що живе за рахунок суспільства, не даючи йому ніякої користи. Життя у зреченні призначене для того, щоб робити важливий внесок у суспільний добробут і бути матеріально незалежним від домогосподарів. Навпаки, якщо справжній мандрівний монах, свята людина, приймає милостиню від домогосподаря, він робить це тільки задля добра жертводавця. У суспільстві, що живе на засадах санатана-дгарми, роздача милостині входить в обов’язки домогосподаря. Писання радять домогосподарям ставитися до мандрівних зречеників як до рідних дітей і забезпечувати їх їжею, одягом та ін., не чекаючи, щоб їх попрохали. Однак це не означає, що псевдомонахи-жебраки можуть користатися з жертовности доброчесних домогосподарів. Головний обов’язок того, хто живе в зреченні,    —    задля добра людей писати твори, які дають засновані на реальному досвіді настанови з самоусвідомлення. Окрім цього у зреченому житті є й інші обов’язки. Серед них Шріла Санатана, Шріла Рупа та інші Ґосвамі Вріндавани найважливішим вважали обов’язок провадити вчені бесіди в Севакунджі у Вріндавані (на цьому місці пізніше Шріла Джіва Ґосвамі заснував храм Шрі Радга-Дамодари, а згодом там були збудовані самадгі, усипальні, Шріли Рупи Ґосвамі та Шріли Джіви Ґосвамі). Задля добра всього людства вони залишили по собі величезний спадок трансцендентної літератури. Так само всі ачар’ї, що добровільно склали обітницю зречення, ставили собі за мету принести людству благо, а не жити безтурботним і безвідповідальним життям за рахунок інших. А якщо людина не на силі дати іншим нічого, вона не повинна просити в домогосподарів їжі, тому що таке жебрання в домогосподарів плямує ганьбою зречений стан життя, найвищий стан у ведичному суспільстві. Пересторога Шукадеви Ґосвамі в цьому вірші скерована насамперед до тих, хто має жебри за професію і вирішує в такий спосіб свої економічні проблеми. Таких жебраків у епоху Калі дуже багато.

Той, хто з власної волі чи з волі обставин стає старцем, повинен усвідомити і твердо вірити, що Верховний Господь підтримує всі живі істоти у всесвіті. То як же Господь відмовиться підтримувати віддану Йому душу, яка цілковито присвячує себе служінню Йому? Навіть звичайний господар дбає про свого слугу, тож наскільки уважніше дбатиме про насущні потреби цілковито відданої Йому душі всемогутній Верховний Господь, володар усіх багатств!

Повелося так, що відданий-старець зазвичай носить тільки коротку пов’язку на стегнах. Але й цієї пов’язки він ні в кого не прохає, а просто підбирає для неї покинуте на вулиці дрантя. Зголоднівши, він може скористатись із щедрости дерев, з яких самі сиплються плоди. А відчувши спрагу, він може напитись із річки. Такий відданий не потребує зручного будинку    —    він повинен знайти собі печеру в горах. Йому нічого боятись диких звірів, він повинен мати віру в Бога, що живе в кожному серці. Господь може наказати тиграм та іншим диким звірям не турбувати Свого відданого. У такій ось печері колись поселився Харідаса Тгакура, великий відданий Господа Шрі Чайтан’ї, і вийшло так, що в цій самій печері знайшла притулок велика отруйна змія. Один з шанувальників Харідаси Тгакури, який щодня відвідував його, боявся цієї змії і якось попросив Тгакуру оселитися десь в іншому місці. З огляду на своїх послідовників, які часто приходили до нього в цю печеру, але боялися змії, Тгакура Харідаса погодився. Проте щойно він пристав на прохання відданих, змія сама в усіх перед очима виповзла зі своєї нори у печері і зникла назавжди. З наказу Господа, що живе і в серці змії теж, вона вирішила поступитися місцем Харідасі Тгакурі і більше не турбувати Господнього відданого. Це живий приклад того, як Господь захищає істинного відданого, яким був Тгакура Харідаса.

У суспільстві, що живе за санатана-дгармою, людину від ранніх років вчать за будь-яких обставин цілковито покладатися на Господній захист. А коли людина навчилась досконало виконувати свої обов’язки і повністю очистила своє існування, їй рекомендують стати на шлях зреченого життя. Цей рівень «Бгаґавад-ґіта» називає даіві сампат (16.5). Людина обов’язково повинна розвивати даіві сампат,духовне багатство, бо інакше в неї розвинеться прагнення до а̄сурі сампат, матеріального багатства, внаслідок чого вона мимоволі опиниться в сітях різноманітних страждань матеріального світу. Санн’ясіповинен жити завжди самотою, без товариства, і ніколи нічого не боятися. Він не повинен боятися жити сам, тим більше що насправді він ніколи не буває сам. Господь перебуває в кожному серці, але доки людина не очиститься визначеним методом, вона буде відчувати самотність. Однак той, хто приймає зречений спосіб життя, повинен очиститись визначеним методом, і завдяки цьому він буде відчувати повсюдну присутність Господа і не боятиметься нічого (і самотности теж). Кожен може стати безстрашним і чесним. Для цього треба тільки очистити своє існування, виконуючи визначені для свого духовного і соціального стану обов’язки. А щоб неухильно виконувати свої визначені обов’язки, треба з вірою слухати ведичні настанови і в відданому служінні Господу осягати сутність ведичного знання.