ПОЯСНЕННЯ: Руйнівний час, який підкорює своїй владі навіть небесних півбогів, проявляючись як минуле, теперішнє та майбутнє, на трансцендентному рівні не має впливу. Вплив часу виявляється в народженні, смерті, старості та хворобах, і ці чотири принципи матеріального існування поширені скрізь, у кожному куточку матеріального космосу, навіть на планеті Брахмалока, що тривалість життя її жителів здається нам казковою. Нездоланний час несе смерть навіть Брахмі, а за інших півбогів, як ото Індра, Чандра, Сур’я, Ваю та Варуна, дарма й згадувати.

Вплив зірок, що за його посередництвом різні півбоги керують долею живих істот, на трансцендентному рівні також відсутній. У матеріальному світі живі істоти бояться сатанинського впливу, однак для відданого на трансцендентному рівні такого страху не існує. Під впливом різних ґунматеріальної природи живі істоти переходять з одного тіла в інше у різних видах та різних формах, але відданий на трансцендентному рівні    —    ґунатіта, тобто вищий за вплив матеріальних ґун добра, страсти та невігластва. Тому на цьому рівні ніколи не виникає оманного егоїзму: «Я владика всього, що мене оточує». У матеріальному світі живі істоти, які під впливом оманного его намагаються панувати над матеріальною природою, подібні до комах, що летять у вогонь. Комаху приваблює полум’яна краса вогню, але коли вона влітає в нього, щоб насолодитись, палючий вогонь поглинає її. Натомість на трансцендентному рівні жива істота має чисту свідомість, і тому в неї немає оманного его, яке б штовхало її опановувати матеріальну природу. Навпаки, чиста свідомість такої істоти спонукає її віддатися Верховному Господеві: ва̄судевах̣ сарвам іті са маха̄тма̄ судурлабгах̣,    —    як сказано щодо таких людей у «Бгаґавад-ґіті» (7.19). З цього всього випливає, що на трансцендентному рівні немає ні матеріального творіння, ні Причинового океану, з якого постає матеріальна природа.

Такий стан речей на трансцендентному рівні, однак ця реальність відкривається тільки трансценденталістові, який досягнув високої чистоти свідомости. Є два типи трансценденталістів  : імперсоналісти та віддані  . Для імперсоналістів найвища мета    —    брахмаджйоті духовного неба, але для відданих найвища мета    —    це планети Вайкунтги. Віддані отримують духовні тіла, призначені для трансцендентного любовного служіння Господеві, і живуть у змальованому вище трансцендентному стані. Однак імперсоналіст, нехтуючи спілкуванням з Господом, не розвиває призначеного для духовної діяльности духовного тіла, а натомість залишається просто духовною іскрою, зануреною в сліпуче духовне сяйво Верховного Бога-Особи. Господь    —    це форма вічности, блаженства та знання у їхньому довершеному прояві, а безформне брахмаджйоті    —    це тільки вічність та знання. Планети Вайкунтги також являють собою форми вічности, блаженства та знання, а тому віддані Господа, котрі отримують право ввійти в Його обитель, так само отримують тіла з вічности, блаженства та знання. Отже в духовному світі все тотожне між собою. Обитель Господа, Його ім’я, слава, оточення та все пов’язане з Ним має однакову трансцендентну природу, і даний вірш з’ясовує, чим саме ця трансцендентна природа відрізняється від матеріального світу. У «Бгаґавад-ґіті» Господь Шрі Крішна пояснює три головні теми: карма-йоґу, ґ’яна-йоґу та бгакті-йоґу, проте планет Вайкунтги можна досягти тільки практикою бгакті-йоґи. Інші два шляхи не можуть привести до Вайкунтгалок, хоча, як ми казали вище, вони можуть без ускладнень підняти до осяйного брахмаджйоті.however, conveniently take one to the effulgent brahmajyoti, as described above.