Sloka 34

ВІРШ 34

Verš

Текст

śibirāya ninīṣantaṁ
rajjvā baddhvā ripuṁ balāt
prāhārjunaṁ prakupito
bhagavān ambujekṣaṇaḥ

ш́ібіра̄йа нінішантам̇
раджджва̄ баддгва̄ ріпум̇ бала̄т
пра̄ха̄рджунам̇ пракупіто
бгаґава̄н амбуджекшан̣ах̣

Synonyma

Послівний переклад

śibirāya — na cestě do vojenského tábora; ninīṣantam — při tom, když byl tažen; rajjvā — provazy; baddhvā — svázaný; ripum — nepřítel; balāt — násilím; prāha — řekl; arjunam — Arjunovi; prakupitaḥ — nahněvanému; bhagavān — Osobnost Božství; ambuja-īkṣaṇaḥ — hledící lotosovýma očima.

ш́ібіра̄йа — дорогою до військового табору; нінішантам — везучи його; раджджва̄ — мотузками; баддгва̄ — зв’язаного; ріпум — ворога; бала̄т — силою; пра̄ха— сказав; арджунам— Арджуні; пракупітах̣ — розгніваному; бгаґава̄н — Бог-Особа; амбуджа-ікшан̣ах̣ — що Він дивиться очима як лотоси.

Překlad

Переклад

Spoutaného Aśvatthāmu chtěl Arjuna odvést do vojenského tábora. Osobnost Božství Śrī Kṛṣṇa se na něj díval lotosovýma očima, a pak rozhněvanému Arjunovi řekl.

Зв’язавши Ашваттгаму, Арджуна зібрався вести його до військового табору. Тоді Бог-Особа Шрі Крішна заговорив до розгніваного Арджуни, дивлячись на нього Своїми лотосовими очима.

Význam

Коментар

Jak Arjuna, tak Pán Śrī Kṛṣṇa byli rozhněváni, ale oči Arjuny byly jako dvě rudé měděné koule, zatímco oči Pána byly jako dva lotosové květy. To znamená, že hněv Arjuny a hněv Pána nejsou na stejné úrovni. Pán je transcendentální a je vždy absolutní. Jeho hněv je jiný, než hněv živé bytosti podmíněné kvalitami hmotné přírody. Protože je absolutní, Jeho hněv a Jeho radost se neliší. Jeho hněv není projevem tří kvalit hmotné přírody. Je to pouze znamení toho, že je nakloněn Svému oddanému, protože to je Jeho transcendentální povaha. I ten, na kterého se rozhněvá, je požehnán. Pán se nemění za žádných okolností.

ПОЯСНЕННЯ: Як описує вірш, і Арджуна, і Господь Шрі Крішна — обидва були розгнівані, але Арджунині очі нагадували дві червоні мідні кулі, а очі Господа — лотоси. Це означає, що Господь і Арджуна гніваються зовсім по-різному. Господь — це Трансцендентність, а тому Він абсолютний у будь-якому стані. Господній гнів не подібний до гніву зумовленої істоти, зв’язаної ґунами, чи якостями, матеріальної природи. Він абсолютний, і тому між Його гнівом та задоволенням різниці немає. Його гнів не належить до проявів трьох ґун матеріальної природи. Він є просто вияв Його прихильности до Свого відданого й турботи про його добро — така трансцендентна природа Господа. А тому навіть гнів Його — це благословіння для того, на кого Він гнівається. Він лишається незмінний за всіх обставин.