Skip to main content

Sloka 15

ВІРШ 15

Verš

Текст

jugupsitaṁ dharma-kṛte ’nuśāsataḥ
svabhāva-raktasya mahān vyatikramaḥ
yad-vākyato dharma itītaraḥ sthito
na manyate tasya nivāraṇaṁ janaḥ
джуґупсітам̇ дгарма-кр̣те ’нуш́а̄сатах̣
свабга̄ва-рактасйа маха̄н вйатікрамах̣
йад-ва̄кйато дгарма ітітарах̣ стгіто
на манйате тасйа ніва̄ран̣ам̇ джанах̣

Synonyma

Послівний переклад

jugupsitam — vskutku odsouzeníhodné; dharma-kṛte — pro věc náboženství; anuśāsataḥ — pokyn; svabhāva-raktasya — přirozený sklon; mahān — veliký; vyatikramaḥ — nerozumné; yat-vākyataḥ — podle jehož pokynů; dharmaḥ — náboženství; iti — je to tak; itaraḥ — většina lidí; sthitaḥ — upnutý; na — ne; manyate — přemýšlí; tasya — o tom; nivāraṇam — zákaz; janaḥ — oni.

джуґупсітам—цілковито засуджено; дгарма-кр̣те—встановлюючи релігію ; ануш́а̄сатах̣   —   вказівка ; свабга̄ва - рактасйа—  за своєю природою схильних; маха̄н  —  дуже; вйатікрамах̣  —  нерозважливо; йат-ва̄кйатах̣  —  за чиїми настановами; дгармах̣  —  релігія; іті  —  отак; ітарах̣  —  людський загал; стгітах̣  —  втверджені; на  —  не; манйате  —  думають; тасйа—  того; ніва̄ран̣ам  —  заборони; джанах̣  —  вони.

Překlad

Переклад

Lidé mají přirozený sklon k požitku a ty jsi je k tomu ve jménu náboženství ještě povzbudil. To je vskutku odsouzeníhodné a zcela nerozumné. Vedeni tvými pokyny se lidé budou ve jménu náboženství věnovat těmto činnostem a stěží budou brát ohled na nějaké zákazy.

Люди з самої своєї природи схильні насолоджуватися, а ти ще й заохотив їх до цього в ім’я релігії. Це воїстину варто осуду і вкрай нерозважливо. Керуючись твоїми настановами, вони називатимуть таку діяльність релігією, а за заборони навряд чи й пам’ятатимуть.

Význam

Коментар

Śrīla Nārada zde odsuzuje, že Vyāsadeva ve védských písmech popsal jen usměrňované vykonávání plodonosných činností, což najdeme v Mahābhāratě a dalších textech. Lidské bytosti se život za životem stýkají s hmotou již po velice dlouhou dobu a přirozeně si navykly snažit se panovat hmotné přírodě. Nechápou zodpovědnost lidského života. Tato lidská životní podoba je příležitostí vymanit se ze spárů iluzorní hmoty. Vedy jsou určeny pro návrat k Bohu, návrat domů. Kolovat v cyklu převtělování mezi různými životními druhy, kterých je celkem 8 400 000, je vězeňským životem zavržených podmíněných duší. Lidská životní podoba je možností vysvobodit se z tohoto vězení, a proto jediným zaměstnáním určeným pro lidskou bytost je navázat znovu svůj ztracený vztah k Bohu. Člověku by se v žádném případě nemělo doporučovat, aby plánoval, jak dosáhnout smyslového požitku ve jménu náboženského počínání. Výsledkem takového zneužití lidské energie je naprosto scestná civilizace. Śrīla Vyāsadeva je autoritou védských výkladů v Mahābhāratě atd. a jeho nabádání k tomu či onomu druhu smyslového požitku představuje velikou překážku pro duchovní pokrok, neboť většina lidí se z tohoto důvodu nebude chtít zříci hmotných činností, které je drží v hmotném otroctví. V jistém stádiu vývoje lidské civilizace, kdy se tyto hmotné činnosti ve jménu náboženství (jako obětování zvířat ve jménu yajñi) nadmíru rozrostly, se Pán Sám inkarnoval jako Buddha, a aby zastavil oběti zvířat ve jménu náboženství, zpochybnil autoritu Ved. To již Nārada předvídal, a proto takovou literaturu odsoudil. Dodnes ještě lidé, kteří jedí maso, obětují zvířata před určitým bohem nebo bohyní ve jménu náboženství, protože v některých védských textech se takové usměrněné obětování doporučuje. Taková doporučení je mají odradit od jedení masa, ale účel těchto náboženských obřadů postupem času upadl v zapomenutí a začala přibývat jatka. Důvodem je to, že pošetilí materialističtí lidé si nedají říci a nechtějí poslouchat osoby skutečně povolané vysvětlit účel védských obřadů.

ПОЯСНЕННЯ: Так Шріла Нарада засудив те, що Шріла В’ясадева, укладаючи різноманітні ведичні писання, як ось «Махабгарата» та інші твори, поклав їм за основу впорядковану кармічну діяльність. Впродовж незліченних життів людини її діяльність була пов’язана з матерією, і це глибоко вкорінило в ній бажання панувати над матеріальною енерґією. Люди не мають ніякого уявлення про те, яке відповідальне людське життя. Воно дає нагоду вирватися з пастки ілюзорної матерії. Мета ж Вед    —    повернути людину до Бога, додому. Ниці зумовлені душі приречені жити в ув’язненні, переходячи з тіла в тіло в циклі, що складений з 8 400 000 видів життя. В людській формі життя можна вирватися з ув’язнення, і тому людина повинна цілковито присвятити себе на єдине    —    відновлення втрачених стосунків із Богом. Тож зрозуміло, що ні в якому разі не слід заохочувати людину будувати якісь плани на чуттєву втіху під виглядом релігійних обов’язків. Це хибне використання людської енерґії, і від того цивілізація сходить на манівці. Шріла В’ясадева авторитетно роз’яснив Веди в «Махабгараті» та інших творах, і те, що він так чи інакше заохочував в них до чуттєвої насолоди,    —    серйозна перепона на шляху духовного розвитку, адже зректися матеріальної діяльности, яка тримає душу в рабстві у матерії, людський загал не захоче. На певному етапі розвитку людського суспільства така матеріальна діяльність під прикриттям релігії (йдеться за принесення в жертву тварин під виглядом яґ’ї) набрала надто великого розмаху, і Сам Господь, втілившись як Будда, спростував авторитет Вед, щоб зупинити жертвопринесення тварин во ім’я релігії. Нарада це провидів і тому засудив подібні писання. Люди, охочі до плоті, і сьогодні приносять в жертву тварин на вівтарях якогось півбога чи богині, посилаючись на деякі ведичні писання, що в них такі реґламентовані жертвопринесення рекомендовано, і називають це релігією. Ті настанови призначені були відохотити від м’ясоїдства, але з часом мету цих релігійних обрядів забуто, а натомість виникли бойні, число яких усе зростає. Так сталося через те, що безголові матеріалісти просто не бажають дослухатися до тих, хто справді знається на ведичних ритуалах і вміє їх пояснити.

Ve Vedách je velmi jasně řečeno, že dokonalosti života nelze docílit namáhavou prací, hromaděním majetku ani přírůstkem obyvatelstva. Lze jí dosáhnout jedině odříkáním. Materialisté však nechtějí takové příkazy slyšet. Podle nich je takzvaný řád odříkání určený pouze pro ty, kteří nejsou schopni vydělávat na živobytí, protože jsou buď mrzáci nebo se jim nepodařilo dosáhnout blahobytu v rodinném životě.

У Ведах чітко з’ясовано, що досконалости життя не дарують ні виснажлива праця, ні нагромадження статків, ні численні нащадки. До досконалости приходять єдино через зречення. Та матеріалістам байдуже до цих вказівок. Вони гадають, що зречений стан життя існує про тих, котрі за якимись фізичними вадами не в змозі заробити собі на прожиток, або для тих, кому не пощастило в сімейному житті.

V dějinných knihách jako je Mahābhārata samozřejmě najdeme vedle hmotných popisů i transcendentální témata. V Mahābhāratě najdeme Bhagavad-gītu. Celá Mahābhārata je sestavena tak, že vrcholí v konečných pokynech Bhagavad-gīty, že člověk se má zříci všech ostatních činností a zaměstnat se výhradně naprostým odevzdáním se lotosovým nohám Pána Śrī Kṛṣṇy. Lidé tíhnoucí k materialismu však hledají na stránkách Mahābhāraty spíše popisy politických, hospodářských a lidumilných činností, než aby viděli hlavní sdělení tohoto díla, které obsahuje Bhagavad-gītā. Nārada přímo odsoudil tento Vyāsadevův kompromisní přístup a doporučil Vyāsovi jasně vyhlásit, že nejdůležitějším posláním lidského života je realizovat svůj věčný vztah k Pánu a bezodkladně se Mu odevzdat.

Звичайно, історичні писання, як «Махабгарата», разом з матеріальними оповідями містять і відомості щодо трансцендентних предметів. «Бгаґавад-ґіта» становить частину з «Махабгарати». Вершина всього задуму «Махабгарати»    —     в останній настанові «Бгаґавад-ґіти»: слід покинути всіляку іншу діяльність і цілковито й неподільно віддати всього себе лотосовим стопам Господа Шрі Крішни. Але людей з матеріалістичними схильностями в «Махабгараті» більше приваблюють описи політичної, економічної чи філантропічної діяльности, аніж найголовніше, що в ній є,    —    «Бгаґавад-ґіта». Нарада прямо засудив таку догідливість В’ясадеви й порадив йому відкрито проголосити, що найголовніша потреба людського життя    —    це усвідомити свої вічні стосунки з Господом і не зволікаючи віддатись Йому.

Pacient, který trpí určitou nemocí, má většinou sklony jíst věci, které jsou mu zakázány. Zkušený lékař však nedělá se svým pacientem žádné kompromisy, a nedovoluje mu ani trochu se najíst jídla, které vůbec jíst nemá. V Bhagavad-gītě se také říká, že člověka upoutaného k plodonosným činnostem není třeba od jeho zaměstnání odrazovat, neboť takový člověk se postupně může dostat na úroveň seberealizace. To se týká lidí se sklonem k suchému empirickému filozofování bez duchovní realizace, avšak na toho, kdo je zaměstnán v oddané službě, se již tyto rady nevztahují.

Хворого на певну недугу майже завжди тягне до їжі, яка для нього заборонена. Досвідчений лікар ніколи не робить пацієнтові поступок у цьому, і не дозволяє вживати те, чого йому взагалі не можна, навіть у невеликій кількості. В «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що прив’язану до кармічної діяльности людину не треба спонукувати покинути своє заняття, бо, виконуючи й таку діяльність, вона поступово може піднестися на рівень самоусвідомлення. Сказане подеколи стосується і осіб, які, не маючи духовного усвідомлення, вдаються до сухої емпіричної філософії. Але ця порада, певно, не для тих, що йдуть шляхом відданости.