Skip to main content

Sloka 19

ВІРШ 19

Verš

Текст

kecid vikalpa-vasanā
āhur ātmānam ātmanaḥ
daivam anye ’pare karma
svabhāvam apare prabhum
кечід вікалпа-васана̄
а̄хур а̄тма̄нам а̄тманах̣
даівам анйе ’паре карма
свабга̄вам апаре прабгум

Synonyma

Послівний переклад

kecit — někteří z nich; vikalpa-vasanāḥ — ti, kteří popírají veškerou dualitu; āhuḥ — prohlašují; ātmānam — vlastní já; ātmanaḥ — vlastního já; daivam — nadpřirozené; anye — jiní; apare — někdo jiný; karma — činnosti; svabhāvam — hmotná příroda; apare — mnoho jiných; prabhum — autorit.

кечіт  —  дехто з них; вікалпа-васана̄х̣  —  котрі не визнають ніякої двоїстости; а̄хух̣  —  проголошують; а̄тма̄нам  —  самих; а̄тманах̣   —   себе; даівам   —   надприродні сили; анйе   —   інші; апаре  —  ще інші; карма  —  діяльність; свабга̄вам  —  матеріальна природа; апаре  —  численні інші; прабгум  —  авторитети.

Překlad

Переклад

Někteří filozofové, kteří popírají veškerou dualitu, prohlašují, že příčinou štěstí a neštěstí živé bytosti je její vlastní já. Jiní říkají, že příčinou jsou nadpřirozené síly, a ještě jiní říkají, že příčinou jsou činnosti, zatímco hrubí materialisté tvrdí, že konečnou příčinou je příroda.

Деякі філософи взагалі відкидають двоїстість і проголошують, що особа сама відповідальна за свої щастя і нещастя. Інші кажуть, що відповідальність за все лежить на надприродних силах. Ще інші твердять, що причина всього    —     в діяльності як такій, а грубі матеріалісти обстоюють, що першопричиною всього є природа.

Význam

Коментар

Jak jsme poukázali výše, filozofové jako Jaimini a jeho následovníci považují za hlavní příčinu všeho štěstí a neštěstí plodonosné činnosti, a i kdyby připustili existenci vyšší autority, nějakého nadlidsky mocného Boha nebo bohů, pak i oni podléhají vlivu plodonosných činností, neboť nám musejí dát výsledky odpovídající našim činům. Tito filozofové říkají, že čin není nezávislý, protože každý čin vykonává nějaký konatel, a proto konatel sám je příčinou svého štěstí či neštěstí. V Bhagavad-gītě (6.5) je rovněž potvrzeno, že svojí myslí, osvobozenou od hmotných sklonů, se může živá bytost osvobodit od utrpení a hmotných bolestí. Činnostmi své mysli bychom se tedy neměli zaplétat do hmoty. Mysl je takto přítelem či nepřítelem v našem hmotném štěstí a neštěstí.

Філософи, як, наприклад, Джайміні та його послідовники, твердять, як вказано у вірші, що кармічна діяльність є корінною причиною і нещастя, і щастя, а вищий авторитет, певний надприродний Бог (чи боги), якщо Він таки існує, також кориться закону кармічної діяльности, тому що Бог (чи боги) винагороджує кожного відповідно до його дій. Ці філософи проголошують, що дії самої по собі не існує: дію неодмінно виконує хтось, а отже той, хто виконує дію, сам є причиною власних щастя та нещастя. У «Бгаґавад-ґіті» (6.5) також підтверджено, що звільнитись від матеріальних страждань та нещасть можна, якщо застосувати на це свій розум, очищений від прив’язаности до матеріального. Тож слід пильнувати, щоб прив’язаний до матеріального розум не був причиною нашого ув’язнення в матеріальному світі. Так, розум може бути або другом, або ворогом і причиною як щастя, так і нещастя.

Ateističtí stoupenci sāṅkhyové filozofie docházejí k závěru, že příčinou všech příčin je hmotná příroda. Podle nich zapříčiňují hmotné štěstí a neštěstí kombinace hmotných prvků a rozklad hmoty je příčinou osvobození od všech hmotných bolestí. Gautama a Kaṇāda prohlašují, že příčinou všeho je kombinace atomů, a impersonalisté jako Aṣṭāvakra odhalují jako příčinu všech příčin duchovní záři Brahmanu. V Bhagavad-gītě ale Pán Sám prohlašuje, že je zdrojem neosobního Brahmanu, a proto On, Osobnost Božství, je konečnou příčinou všech příčin. Také Brahma-saṁhitā potvrzuje, že Pán Kṛṣṇa je konečnou příčinou všech příčin.

Атеїстичні послідовники школи санкг’я (матеріалісти) роблять висновок, що причиною всіх причин є матеріальна природа. Якщо вірити їм, причиною матеріальних щастя та нещастя є різні поєднання матеріальних елементів, а розпад матеріальних сполук приводить до звільнення від матеріальних страждань. Ґаутама і Канада за причину всього вважають поєднання атомів, а школа імперсоналістів, яких очолює Аштавакра, певні, що причиною всіх причин є духовне сяйво, Брахман. Однак у «Бгаґавад-ґіті» Сам Господь проголошує, що Він    —    джерело безособистісного Брахмана, а отже саме Він, Бог-Особа, є найвища причина всіх причин. Це підтверджує і «Брахма-самхіта», вказуючи, що Господь Крішна    —    найвища причина всіх причин.