ПОЯСНЕННЯ: З цього вірша видно, що за часів Пандав союз чоловіка та жінки допускався тільки за певних умов. Чоловіки з вищих каст, брахмани чи кшатрії, мали право взяти дружину з громади вайшій чи шудр, але чоловікові з нижчої касти було не вільно брати шлюб з жінкою з вищої касти. Навіть кшатрії було суворо заборонено брати за себе жінку з касти брахман. Дружину брахмани вважають за одну з семи матерів людини (ті сім матерів    —    це рідна мати, дружина духовного вчителя чи наставника, дружина брахмани, дружина царя, корова, нянька та земля). Союз між чоловіком і жінкою, що належали до різних верств, поділяли на уттама та адгама. Союз брахмани з жінкою з касти кшатрій називають уттама, однак коли кшатрія поєднується з жінкою-брахманою, їхній союз називають адгама, і такий шлюб засуджують. Якщо жінка звернулася до чоловіка, прохаючи, щоб він з’єднався з нею, відмовити їй не можна, однак водночас слід завжди мати на увазі вищезгадані правила. Так, Бгіма не відмовив Хідімбі, що належала до громади, яка навіть нижча від громади шудр    —    але Яяті не хотів погодитися на шлюб з дочкою Шукрачар’ї, бо той був брахмана. В’ясадеву, брахману, попрохали, щоб він зачав майбутніх Панду та Дгрітараштру. Парашара, видатний брахмана, дарма що Сат’яваті була з родини рибаря, зачав в її лоні В’ясадеву. Отож прикладів таких союзів чоловіка з жінкою не бракує, проте в жоднім з тих випадків зв’язок не був огидний і не призвів до недобрих наслідків. У союзі чоловіка та жінки немає нічого протиприродного, однак вступати в нього слід керуючись реґулівними засадами, аби не порушувався священний лад у суспільстві і не зростало число небажаних, нікчемних людей, що породжують у світі неспокій.

Якщо кшатрію переміг хтось слабкіший від нього чи й рівний йому на силі, для нього це велика ганьба. Якщо взагалі зазнавати поразки, то тільки від сильнішого. Бгішмадева переміг Арджуну, і його врятував тільки Крішна. Це для Арджуни не було ганьбою, тому що Бгішмадева перевершував його на всьому: і на віці, і на силі, і на поважності. А вже Карна був рівний Арджуні, і тому наслідки битви з ним могли поставити під загрозу честь Арджуни. Розумівши це, Арджуна, щоб убити Карну, не зупинився навіть перед нечесними прийомами. Такі закони кшатрій. Махараджа Юдгіштгіра, отож, запитував у свого брата, чи не сталося з ним дорогою з Двараки чогось поганого.