Skip to main content

Sloka 34

ВІРШ 34

Verš

Текст

bhagavān api govindo
brahmaṇyo bhakta-vatsalaḥ
kaccit pure sudharmāyāṁ
sukham āste suhṛd-vṛtaḥ
бгаґава̄н апі ґовіндо
брахман̣йо бгакта-ватсалах̣
каччіт пуре судгарма̄йа̄м̇
сукгам а̄сте сухр̣д-вр̣тах̣

Synonyma

Послівний переклад

bhagavān — Osobnost Božství, Kṛṣṇa; api — též; govindaḥ — ten, který oživuje krávy a smysly; brahmaṇyaḥ — oddaný oddaným nebo brāhmaṇům; bhakta-vatsalaḥ — laskavý k oddaným; kaccit — zdali; pure — ve Dvārace Purī; sudharmāyām — zbožná společnost; sukham — štěstí; āste — užívá; suhṛt-vṛtaḥ — obklopen přáteli.

бгаґава̄н  —  Бог-Особа, Крішна; апі  —  також; ґовіндах̣  —  той, хто дає радість коровам і чуттям; брахман̣йах̣  —  відданий відданих чи брахман; бгакта-ватсалах̣  —  той, хто любить відданих; каччіт—чи; пуре—у Дваракапурі; судгарма̄йа̄м—   праведне зібрання; сукгам  —  щастя; а̄сте  —  насолоджується; сухр̣т-вр̣тах̣  —  в колі друзів.

Překlad

Переклад

Je Pán Kṛṣṇa, Nejvyšší Osobnost Božství, který těší krávy, smysly a brāhmaṇy, a který má velice rád Své oddané, šťastný ve zbožné společnosti Dvāraky Purī, obklopen Svými přáteli?

Чи втішається разом з друзями зібранням Своїх праведних жителів Дваракапурі Господь Крішна, Верховний Бог- Особа, той, хто дарує радість коровам, чуттям і брахманам і хто дуже любить Своїх відданих?

Význam

Коментар

V tomto verši je Pán pojmenován slovy bhagavān, govinda, brahmaṇya a bhakta-vatsala. On je bhagavān svayam, původní Nejvyšší Osobnost Božství; má veškeré bohatství, veškerou moc, veškeré poznání, veškerou krásu, veškerou slávu a veškeré odříkání. Nikdo Mu není roven a nikdo není větší než On. Je Govinda, protože je potěšením krav a smyslů. Ti, kteří očistili své smysly oddanou službou Pánu, Mu mohou skutečně sloužit a tak získat prostřednictvím svých očištěných smyslů transcendentální radost. Pouze nečistá podmíněná živá bytost nemůže získat od smyslů žádnou radost, a jelikož je oklamána falešným požitkem smyslů, stává se jejich služebníkem. Ve vlastním zájmu tedy potřebujeme ochranu Pána. Pán je ochráncem krav a bráhmanské kultury. Společnost, která neochraňuje krávy a bráhmanskou kulturu, není pod přímou ochranou Pána, stejně jako vězňové v celách nejsou pod ochranou krále, ale jeho přísného zástupce. Bez ochrany krav a rozvoje bráhmanských vlastností v lidské společnosti, alespoň u určité části jejích členů, nemůže žádná lidská civilizace dlouho prosperovat. Prostřednictvím bráhmanské kultury neboli rozvíjením dřímajících vlastností kvality dobra, jako je pravdomluvnost, vyrovnanost, ovládání smyslů, snášenlivost, jednoduchost, obecné poznání, transcendentální poznání a pevná víra ve védskou moudrost, se člověk může stát brāhmaṇou a tak vidět Pána takového, jaký je. A po překonání bráhmanské dokonalosti je třeba stát se oddaným Pána, aby bylo možné transcendentálně dosáhnout Jeho láskyplné náklonnosti vlastníka, pána, přítele, syna a milence. Člověk se nemůže dostat na úroveň oddaného, která přitahuje transcendentální náklonnost Pána, dokud předtím nerozvine výše uvedené vlastnosti brāhmaṇy. Pán přeje brāhmaṇovi podle jeho vlastností a nikoliv podle falešné prestiže. Ti, kteří jsou podle svých vlastností nižší než brāhmaṇové, nemohou navázat žádný vztah s Pánem, stejně jako nelze rozdělat oheň pouze z hlíny, dokud nemáme dřevo, třebaže mezi hlínou a dřevem existuje úzký vztah. Jelikož Pán je všedokonalý Sám v Sobě, není nutné se ptát jak se Mu daří a Mahārāja Yudhiṣṭhira se proto neptal. Tázal se jen na Jeho královské sídlo ve Dvārace Purī, kde žijí zbožní lidé. Pán zůstává jedině tam, kde se shromažďují zbožní lidé, a těší se z toho, jak oslavují Nejvyšší Pravdu. Mahārāja Yudhiṣṭhira se zajímal o zbožné lidi a jejich zbožné činy ve Dvārace.

ПОЯСНЕННЯ: В цьому вірші Господь названий словами бгаґава̄н , ґовінда , брахман̣йа та бгакта - ватсала. Він    —     бгаґава̄н свайам, тобто відначальний Верховний Бог-Особа, сповнений усіх багатств, усієї сили, знання, усієї краси, слави та зречення. Немає жодної істоти, що була б рівна Йому чи вища за Нього. Він    —    Ґовінда, тому що Він дарує радість коровам і чуттям. Ті, хто відданим служінням Господеві очистив свої чуття, можуть служити Йому по-справжньому і очищеними чуттями відчувати трансцендентну насолоду. По-справжньому насолоджуватись чуттями не здатна тільки осквернена зумовлена істота. Одурена оманною чуттєвою насолодою, вона стає слугою своїх чуттів. Тому для свого ж добра ми повинні шукати заступництва Господа. Господь є заступником корів та брахманічної культури. І якщо суспільство не дбає про корів та брахманічну культуру, воно втрачає безпосереднє заступництво Господа, так само як в’язні в тюрмі: ці люди, колись втративши заступництво царя, опиняються під рукою його суворого представника. Жодне суспільство, якщо воно не буде піклуватися про корів і про розвиток брахманічних якостей принаймні в частини своїх членів, не зможе прийти до хоч якоюсь мірою тривкого процвітання. Брахманічна культура, пов’язана з плеканням закладених від природи якостей добра, правдивости, врівноважености, владання чуттями, терпимости, простоти, загального знання, трансцендентного знання і твердої віри у ведичну мудрість, дає змогу стати брахманою і завдяки тому побачити Господа як Він є. Далі, піднявшись над рівнем брахманічної досконалости, треба стати відданим Господа з метою досягти трансцендентного рівня і розвинути любовні взаємини з Господом як з володарем, паном, другом, сином чи коханим. Піднятись на рівень, на якому відданий викликає в Господа трансцендентну любов, неможливо, якщо не розвинути в собі вищезгаданих брахманічних якостей. Брахмана приваблює Господа істинними якостями, а не оманним престижем. Як з самої землі без дров не розпалити вогнища, дарма що між деревиною та землею існує тісний зв’язок, так і не встановити стосунків з Господом, якщо не розвинути в собі якостей, притаманних брахмані. Господь є найвищою мірою досконалий Сам у Собі, і тому розпитуватися за Його добробут зайве; тож Махараджа Юдгіштгіра за це не запитує. Він питає лише за Його обитель, Дваракапурі, в якій зібралися праведні люди. Господь перебуває лише між праведних, і Йому дає втіху слухати, як вони прославляють Верховну Істину. Махараджа Юдгіштгіра прагнув почути про побожних дварачан та про їхнє доброчесне життя.