Sloka 22
ВІРШ 22
Verš
Текст
manda-prajñāś ca sāmprataṁ
viśīrṇa-danto mandāgniḥ
sarāgaḥ kapham udvahan
манда-праджн̃а̄ш́ ча са̄мпратам̇
віш́ірн̣а-данто манда̄ґніх̣
сара̄ґах̣ капгам удвахан
Synonyma
Послівний переклад
андгах̣—сліпий; пура̄—від початку; ева—певно; вадгірах̣ — погано чуєш; манда-праджн̃а̄х̣ — погана пам’ять; ча — та; са̄мпратам — раптом; віш́ірн̣а — розхитані; дантах̣ — зуби; манда-аґніх̣ — порушена дія печінки; са-ра̄ґах̣ — з хрипом; капгам — кашель з мокротою; удвахан — виходить.
Překlad
Переклад
Jsi slepý už od narození a začínáš být nedoslýchavý. Tvá paměť už je krátká a inteligence narušená. Zuby máš uvolněné, tvá játra nepracují a vykašláváš hlen.
Ти незрячий з народження, а віднедавна ще почав недочувати. Твоя пам’ять гіршає, розум збурений. Зуби твої розхиталися, печінка хвора, і ти весь час кашляєш, відхаркуючи мокроту.
Význam
Коментар
Vidura postupně upozorňuje Dhṛtarāṣṭru na všechny příznaky stáří, které se u něho už vyvinuly, aby ho upozornil na to, že smrt se velice rychle blíží a on se stále jako blázen nestará o svoji budoucnost. Uvedené znaky charakterizují stádium apakṣaya neboli postupné ochabování hmotného těla před poslední smrtelnou ranou. Tělo se narodí, vyvíjí se, zůstává, vytváří další těla, ochabuje a pak zaniká. Pošetilí lidé však chtějí v pomíjivém těle dosáhnout stálého postavení a myslí si, že jejich jmění, děti, společnost, země atd. je ochrání. S těmito bláhovými myšlenkami propadají svým dočasným zaměstnáním a zcela zapomínají na to, že se tohoto dočasného těla budou muset vzdát a že budou muset přijmout nové, aby si opět zaopatřovali společnost, přátelství a lásku a opět nakonec zahynuli. Zapomínají na svoji stálou totožnost a bláhově se angažují v nestálých zaměstnáních, přičemž zcela zapomínají na svou prvořadou povinnost. Světci a mudrci jako Vidura za těmito pošetilými lidmi přicházejí, aby je probudili z jejich snu, ale oni považují takové sādhuy a světce za příživníky na společnosti a téměř všichni odmítají naslouchat jejich slovům, i když naopak vítají pouťové sādhuy a takzvané světce, kteří mohou uspokojit jejich smysly. Vidura nebyl takový sādhu, který by chtěl uspokojovat Dhṛtarāṣṭrovy nemístné city. Správně poukazoval na životní realitu a na to, jak se lze před takovými pohromami zachránit.
Відура вказує Дгрітараштрі на всі ознаки старости, що вже проявилися в ньому, попереджаючи про недалеку смерть тимчасом як той безтямно нехтував думкою про своє майбутнє. Перелічені ознаки в тілі Дгрітараштри були ознаками апакшая, занепаду матеріального тіла перед тим, як смерть підведе останню риску. Тіло народжується, розвивається, живе, створює інші тіла, хиріє й гине. Однак за браком розуму люди дбають про своє тлінне тіло так, немов воно вічне, і сподіваються, що їх захистять їхні маєтки, діти, суспільство, країна тощо. За тими безглуздими ідеями вони поринають у ці минущі справи і геть забувають, що колись будуть змушені покинути своє тимчасове тіло і прибрати нового, а тоді знову прилаштовуватися на якийсь час до нового суспільства, дружби, любови і, нарешті, знову померти. Вони забувають свою вічну сутність і безглуздо вкладають свої сили у тимчасові справи, геть забувши свій головний обов’язок. Святі й мудреці, як ось Відура, йдуть до таких нерозумних людей, щоб відкрити їм очі, але ті вважають цих садгу та святих за паразитів суспільства і переважно відмовляються їх слухати, водночас радо вітаючи облудних садгу та святих, які готові вдовольняти їхні чуття. Відура не був садгу, котрий би вдовольняв невиправдані й згубні амбіції Дгрітараштри. Він прямо сказав Дгрітараштрі про істинний стан речей і вказав, як врятуватися від усіх нещасть.