Sloka 21
ВІРШ 21
Verš
Текст
hatās te vigataṁ vayam
ātmā ca jarayā grastaḥ
para-geham upāsase
хата̄с те віґатам̇ вайам
а̄тма̄ ча джарайа̄ ґрастах̣
пара-ґехам упа̄сасе
Synonyma
Послівний переклад
пітр̣—батько; бгра̄тр̣—брат; сухр̣т—доброзичливці; путра̄х̣ — сини; хата̄х̣ — усі мертві; те — твої; віґатам — витрачений; вайам — вік; а̄тма̄ — тіло; ча — також; джарайа̄ — неміччю; ґрастах̣ — зможене; пара-ґехам — у чужому домі; упа̄сасе — живеш.
Překlad
Переклад
Tvůj otec, bratr, všichni příznivci a synové zemřeli a odešli. Ty sám jsi promarnil většinu svého života, tvé tělo je teď chromé a žiješ v domově někoho jiného.
Померли твій батько, брат, прихильники та сини. Та й ти вже прожив більшу частину відміряного тобі життя, тіло твоє змогла неміч, і живеш ти у чужому домі.
Význam
Коментар
Králi je připomínána jeho pochybná situace, ovlivněná krutým časem, a měl by mít se svojí zkušeností více inteligence, aby viděl, co se s jeho vlastním životem může stát. Jeho otec Vicitravīrya zemřel před mnoha lety, když král a jeho bratři byli malé děti, a to, že byli správně vychováni, bylo zásluhou Bhīṣmadeva a jeho péče a starostlivosti. Pak zemřel jeho bratr Pāṇḍu. Pak na Kuruovském bitevním poli zemřelo jeho sto synů a všichni vnuci spolu s dalšími příznivci jako byl Bhīṣmadeva, Droṇācārya, Karṇa a mnoho jiných králů a přátel. Ztratil tedy všechny své lidi a peníze a nyní žil z milosti svého synovce, kterého přivedl do tolika těžkostí, ale přes všechny tyto zvraty myslel na to, jak stále jen prodlužovat svůj život. Vidura chtěl Dhṛtarāṣṭrovi ukázat, že každý se musí chránit svými činy a milostí Pána. Člověk musí svědomitě plnit svoji povinnost a ve výsledku záviset na svrchované autoritě. Žádný přítel, potomek, otec, bratr, stát a nikdo jiný neochrání toho, koho nechrání Nejvyšší Pán. Člověk má proto hledat ochranu Nejvyššího Pána, neboť lidská životní podoba je určena pro hledání této ochrany. Před pochybností své situace byl varován následujícími slovy.
Відура нагадує цареві про те, в якому небезпечному становищі перебував той через дію безжального часу. Життя мало б навчити Дгрітараштру чогось, і він мав би вже розуміти, що на нього чекає у майбутньому. Батько його, Вічітравір’я, помер давно, ще коли він та його менші брати були малими дітьми, і вони отримали належне виховання лише завдяки ласці та піклуванню Бгішмадеви. Невдовзі помер і його брат Панду. Потім у битві на Курукшетрі загинули всі сто його синів з усіма внуками й усі його прихильники — Бгішмадева, Дроначар’я, Карна та багато інших царів і друзів. Отже, він втратив усе — і людей, і гроші — і тепер живе на ласкавому хлібі свого небожа, якому колись завдав стільки горя. І незважаючи на всі ці розчарування Дгрітараштра сподівався прожити якомога більше. Відура хотів, щоб Дгрітараштра збагнув: кожен мусить убезпечити себе, правильно діючи і разом з тим шукаючи притулку ласки Господа. Слід чесно виконувати свої обов’язки, а вже в тому, які будуть наслідки, покластися на вишню владу. Якщо людину не захищає Верховний Господь, її не захистять ні друзі, ні діти, ні батько, ні брат, ні держава, ні будь-хто інший. Тому людина повинна шукати захисту у Верховного Господа, і саме в цьому полягає призначення людської форми життя. З кожним Відуриним словом ставало дедалі очевидніше, що ознаки, про які він говорить, мають служити Дгрітараштрі грізним застереженням.