Skip to main content
Knihovna » Śrīmad-Bhāgavatam » Zpěv první: Stvoření

KAPITOLA JEDENÁCTÁ

ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА

Pán Kṛṣṇa přijíždí do Dvāraky

Господь Крішна вступає у Двараку

Sloka 1:
Sūta Gosvāmī řekl: Jakmile Pán dojel na hranice Své kvetoucí metropole, známé jako zem Ānartů (Dvārakā), ohlásil Svůj příjezd zadutím na lasturu přinášející štěstí, což okamžitě zahnalo sklíčenost všech tamních obyvatel.
ВІРШ 1:
Сута Ґосвамі сказав: Зрештою Господь дістався до Своєї процвітаючої метрополії, відомої як країна анартів [Дварака], і одразу на кордоні засурмив у Свою мушлю. Благословенна мушля оповістила жителів столиці про Його приїзд і одразу розвіяла їхню тугу.
Sloka 2:
Bílá a bachratá lastura, kterou svírala ruka Pána Kṛṣṇy a kterou rozezníval Jeho dech, vypadala, jako by zčervenala dotekem Jeho transcendentálních rtů. Podobala se bílé labuti, která si hraje mezi stonky rudých lotosových květů.
ВІРШ 2:
Біла й опукла мушля в руці Господа Крішни, що Він в неї засурмив, від дотику Його трансцендентних вуст немов порожевіла. Видавалося, що то білий лебідь бавиться між стебел червоних лотосів.
Sloka 3:
Když obyvatelé Dvāraky slyšeli ten zvuk, který nahání hrůzu zosobněnému strachu v hmotném světě, rozběhli se rychle k Němu, aby nepromarnili dlouho očekávané setkání s ochráncem všech oddaných.
ВІРШ 3:
Почувши звук, якого боїться саме уособлення страху у матеріальному світі, жителі Двараки побігли Господу назустріч, щоб побачити Його, захисника усіх відданих, кого так довго ждали.
Sloka 4-5:
Všichni dorazili k Pánu, každý se svými dary, a nabídli je tomu, Jenž je plně spokojený a soběstačný a Jenž Svojí vlastní silou bez ustání zásobí všechny ostatní. Takové dary byly jako obětování lampy slunci. Obyvatelé města však začali vítat Pána extatickými proslovy, stejně jako chráněnci vítají svého pečovatele a otce.
ВІРШІ 4-5:
Жителі міста вийшли стрінути Господа кожен зі своїми дарами. Вони підносили їх тому, хто Сам є цілковито вдоволений та самодостатній і Своєю енерґією безнастанно забезпечує всім усіх істот. Вітати тими дарами Господа було все одно що пропонувати світильник сонцеві. Однак жителі в екстазі вітали Господа радісною мовою, як діти вітають свого опікуна і батька.
Sloka 6:
Říkali: Ó Pane, uctívají Tě všichni polobozi jako je Brahmā, čtyři Sanové a dokonce i král nebes. Jsi konečným útočištěm těch, kteří si skutečně přejí dosáhnout v životě toho nejvyššího prospěchu. Jsi svrchovaný transcendentální Pán, a nevyhnutelný čas na Tebe nemá vliv.
ВІРШ 6:
Жителі Двараки казали: Любий Господи! Тобі поклоняються всі півбоги, як-от Брахма, чотири Сани й навіть цар раю. Ти    —    кінцевий притулок для тих, хто справді хоче досягти у житті найвищого блага. Ти    —    верховний трансцендентний Господь, і навіть невідворотний час на Тебе не може вплинути.
Sloka 7:
Ó stvořiteli vesmíru, jsi naší matkou, příznivcem, Pánem, otcem, duchovním mistrem a uctívaným Božstvem. Kráčením ve Tvých šlépějích dosahujeme úspěchů ve všech ohledech. Proto se modlíme, abys nám i nadále žehnal Svojí milostí.
ВІРШ 7:
О творцю всесвіту, Ти для нас матір, доброзичливець, Господь, батько, духовний вчитель і Божество, якому ми поклоняємось. Ми завжди йшли Твоїми стопами і тому в усьому досягли успіху. Молимо Тебе, даруй нас і далі Своєю ласкою.
Sloka 8:
Ó jaké štěstí, že díky Tvé přítomnosti jsme dnes opět pod Tvojí ochranou, vždyť Tvá Výsost zřídkakdy navštěvuje i obyvatele nebes. Nyní můžeme hledět na Tvoji usměvavou tvář, která je plná láskyplných pohledů. Nyní můžeme vidět Tvoji transcendentální podobu, plnou požehnání a veškeré přízně.
ВІРШ 8:
Твоя Господня Милість не частий гість навіть на райських планетах, і тому ми розуміємо, яке то щастя, що Ти повернувся і знову захищаєш нас самою Своєю присутністю. Тепер ми маємо змогу бачити Твоє усміхнене лице та ласкаві очі і можемо споглядати Твій уславлений трансцендентний образ.
Sloka 9:
Ó Pane s lotosovýma očima, vždy, když odcházíš do Mathury, Vṛndāvanu či Hastināpuru, aby ses setkal se Svými přáteli a příbuznými, každý okamžik Tvé nepřítomnosti nám připadá jako milióny let. Ó neomylný, naše oči jsou tehdy zbytečné, jako kdyby neexistovalo slunce.
ВІРШ 9:
Лотосоокий Господи! Коли Ти їдеш відвідати Своїх друзів та родичів у Матгурі, Вріндавані чи Хастінапурі, кожна хвиля без Тебе видається нам мільйоном років. О непохибний, наші очі тоді стають непотрібними, як непотрібні очі, коли немає сонця.
Sloka 10:
Ó Pane, budeš-li stále nepřítomný, nebudeme moci hledět na Tvoji krásnou tvář, jejíž úsměvy ukončují veškeré naše utrpení. Jak bychom mohli žít bez Tvé přítomnosti?
ВІРШ 10:
О володарю, якщо Ти весь час будеш десь далеко від нас, ми не зможемо бачити Твого привабливого обличчя й усміху, що знищує всі наші страждання. Як нам жити, коли Тебе нема з нами? Вислухавши ці слова, Господь, завжди дуже ласкавий до Своїх підданих і вірних, на подяку за вітання обдарував їх Своїм трансцендентним поглядом. Так Господь вступив у Двараку.
Sloka 11:
Jako Bhogavatī, hlavní město Nāgaloky, chrání Nāgové, tak Dvāraku chránili potomci Vṛṣṇiho — Bhoja, Madhu, Daśārha, Arha, Kukura, Andhaka atd. — kteří byli stejně silní jako Pán Kṛṣṇa.
ВІРШ 11:
Як наґи захищають Бгоґаваті, столицю Наґалоки, так Двараку захищали нащадки Врішні    —    Бгоджа, Мадгу, Дашарха, Арха, Кукура, Андгака та інші, що на силі не поступалися Крішні.
Sloka 12:
Město Dvārakāpurī bylo plné bohatství ve všech ročních obdobích. Byly tam poustevny, ovocné sady, květinové zahrady, parky a vodní nádrže pokryté kvetoucími lotosy.
ВІРШ 12:
Дваракапурі будь-якої пори року було сповнене дарів. В місті були парки й сади з квітниками, альтанками й водоймами, в яких квітли незліченні лотоси.
Sloka 13:
Na uvítání Pána byly městská brána, dveře všech obydlí a květinové oblouky podél cest slavnostně vyzdobené banánovníky, mangovými listy a podobně. Vlajky, girlandy a malované znaky a hesla se spojily, zastiňujíce sluneční svit.
ВІРШ 13:
На честь приїзду Господа міська брама, двері садиб і арки вздовж доріг були святково оздоблені стрічками та ґірляндами і прикрашені банановим і манґовим листям. Прапорів, ґірлянд, барвистих емблем і транспарантів було стільки, що в їхньому затінку можна було сховатися від сонця.
Sloka 14:
Všechny veřejné cesty, podchody, uličky, tržnice a náměstí byly důkladně uklizené a pokropené navoněnou vodou. Pro Pána na uvítanou bylo všechno posypané ovocem, květinami a naklíčenými semeny.
ВІРШ 14:
Всі биті шляхи, вулиці й провулки, базари й майдани були ретельно вичищені й зрошені духмяною водою. А на вітання Господу скрізь були розсипані фрукти, квіти й нерозщеплене зерно.
Sloka 15:
U každých dveří všech domů byl jogurt, celé ovoce, cukrová třtina a nádoby plné vody, společně s předměty k uctívání, vonnými tyčinkami, svíčkami a ostatními příznivými předměty.
ВІРШ 15:
Біля дверей кожної садиби були виставлені всілякі сприятливі речі    —    нерозрізані фрукти, кисле молоко, цукрова тростина, повні глеки води і предмети для ритуалу поклоніння, куріння та свічки.
Sloka 16-17:
Jakmile uslyšeli, že nejdražší Kṛṣṇa přijel do Dvārakādhāmu, velkodušný Vasudeva, Akrūra, Ugrasena, nadlidsky mocný Balarāma, Pradyumna, Cārudeṣṇa a Sāmba, syn Jāmbavatī, všichni nesmírně šťastní, okamžitě přestali odpočívat a vstali i od jídla.
ВІРШІ 16-17:
Дізнавшись, що до Дваракадгами під’їжджає їх найулюбленіший Крішна, шляхетний Васудева, Акрура, Уґрасена, Баларама, що посідає надлюдську силу, Прад’юмна, Чарудешна й Джамбаватін син Самба відчули невимовне щастя; хтось з них відпочивав, хтось сидів, хтось обідав, але всі одразу покинули свої заняття.
Sloka 18:
Společně s brāhmaṇy nesoucími květy pospíchali na vozech k Pánu. Před nimi šli sloni, symboly příznivého osudu. Všude bylo slyšet lastury a trubky a přednášení védských hymnů, a tak všichni projevovali svoji úctu, plnou náklonnosti.
ВІРШ 18:
Разом з брахманами, що несли квіти, вони на колісницях поспішили Господеві назустріч. Перед ними йшли слони, символ добра і щастя. Звучали мушлі й сурми, лунали ведичні гімни. Так з великою любов’ю вони вшановували Господа.
Sloka 19:
Současně na různých dopravních prostředcích přijížděly stovky známých prostitutek. Všechny velice toužily setkat se s Pánem, a jejich nádherné tváře zdobily zářící náušnice, zkrášlující jejich čela.
ВІРШ 19:
Назустріч Господеві на різноманітних екіпажах вирушили і сотні славетних куртизанок; вони дуже прагнули побачити Господа. Їхні гарні обличчя прикрашали блискучі сережки, відтіняючи красиве чоло.
Sloka 20:
Zkušení divadelníci, umělci, tanečníci, zpěváci, dějepravci, rodopisci a učení řečníci přispívali každý svým dílem, inspirováni nadlidskými zábavami Pána. Tak pokračovali dál a dál.
ВІРШ 20:
Натхненні надлюдськими розвагами Господа, вмілі театральні актори, художники, танцюристи, співаки, історики, знавці родоводів і вчені промовці підносили Господеві свої дари відповідно до талантів, і цьому не було кінця.
Sloka 21:
Pán Kṛṣṇa, Osobnost Božství, k nim přistoupil a každému ze Svých přátel, příbuzných, obyvatel města a všech ostatních, kteří Ho přišli přijmout a přivítat, vzdal náležitou úctu a čest.
ВІРШ 21:
Господь Крішна, Бог-Особа, підходив до Своїх друзів, родичів, підданих та інших людей, що прийшли зустріти й привітати Його, і кожного з них вшановував як належить.
Sloka 22:
Všemocný Pán zdravil všechny přítomné ukláněním, vzájemnými pozdravy, objímáním, potřásáním rukama, pohledy a úsměvy, ujišťováním a udílením požehnání, a to i těm společensky nejnižším.
ВІРШ 22:
Всемогутній Господь вітав кожного: перед кимось Він схиляв голову, з кимось обмінювався вітаннями, когось обнімав, іншим потискав руки, когось скидав оком і усміхався, когось підбадьорював; Він дарував благословення навіть найницішим людям.
Sloka 23:
Pán potom Osobně vstoupil do města v doprovodu starších příbuzných a tělesně postižených brāhmaṇů spolu s jejich manželkami, kteří Mu všichni žehnali a opěvovali Jeho slávu. I další chválili slávu Pána.
ВІРШ 23:
Далі Господь Сам увійшов у місто в супроводі старших родичів та немічних брахман з дружинами; всі вони благословляли Господа й співали Йому хвалу. Решта жителів теж уславлювали Господа.
Sloka 24:
Když Pán Kṛṣṇa projížděl po veřejných cestách, všechny ženy ze spořádaných dvārackých rodin vyšly na střechy svých paláců, aby se mohly podívat na Pána. Byl to pro ně ten největší svátek.
ВІРШ 24:
Коли Господь йшов центральними вулицями, всі жінки шанованих родин Двараки сходили на дахи своїх палаців, щоб подивитися на Нього. Це було для них найбільше свято.
Sloka 25:
Obyvatelé Dvāraky vídali pravidelně Pána, který nepoklesá a je zdrojem veškeré krásy, ale přesto nebyli nikdy nasyceni.
ВІРШ 25:
Жителі Двараки звикли постійно споглядати непохибного Господа, вмістище всієї краси, однак їхні очі ніколи не могли насититись.
Sloka 26:
Pánova hruď je sídlem bohyně štěstí. Jeho měsíci podobná tvář je číší pro oči těch, kteří dychtí po všem krásném. Jeho paže jsou místem spočinutí vládnoucích polobohů. A Jeho lotosové nohy jsou útočištěm čistých oddaných, kteří nikdy nehovoří a nezpívají o ničem jiném, než o Něm.
ВІРШ 26:
Груди Господа    —    обитель богині процвітання. Його обличчя, що наче місяць,    —    то чаша для очей, спраглих за прекрасним. Руки Його    —    опертя півбогів-управителів, а лотосові стопи Господа    —    притулок для чистих відданих, які завжди говорять і співають про Його Господню Милість.
Sloka 27:
Když Pán procházel po veřejných cestách Dvāraky, hlavu Mu chránil bílý slunečník. Vějíře z bílých per se pohybovaly do polokruhů a na cestu padaly spršky květin. Jeho žluté šaty a girlandy z květů vytvářely dojem, jako kdyby temný mrak obklopovalo zároveň slunce, měsíc, blesk a duha.
ВІРШ 27:
Як Господь ішов головною вулицею Двараки, над Його головою, захищаючи від сонця, тримали білий парасоль. Віяла з білих пер окреслювали в повітрі півкола, а на дорогу спадав дощ з квіткових пелюсток. Вбраний у жовті шати і прикрашений квітковими ґірляндами, Господь здавався темною хмарою, навколо якої одночасно з’явилися сонце, місяць, блискавиці та веселка.
Sloka 28:
Když vstoupil do domu Svého otce, přítomné matky Ho objaly a Pán se dotkl hlavou jejich nohou. V čele matek byla Devakī (Jeho skutečná matka).
ВІРШ 28:
Коли Господь увійшов у дім Свого батька, Його обійняли матері, які вийшли Йому назустріч, і Він віддав їм шану, припавши до їхніх стіп. Першою вийшла Йому назустріч Девакі [Його рідна мати].
Sloka 29:
Když matky svého syna objaly, posadily si Ho na klín a z čisté lásky jim z ňader začalo vytékat mléko. Byly zaplaveny štěstím a skrápěly Pána slzami ze svých očí.
ВІРШ 29:
Обійнявши сина Крішну, кожна матір садовила Його собі на коліна, і від чистої любови до Нього їм з грудей текло молоко. Від щастя вони не пам’ятали себе і зрошували Господа сльозами, що котилися їм з очей.
Sloka 30:
Poté Pán vstoupil do Svých paláců, které byly dokonalé do nejvyšší míry. Žily v nich Jeho manželky, kterých bylo více než šestnáct tisíc.
ВІРШ 30:
Далі Господь вступив до Своїх палаців, що були сама вершина досконалости. У тих більш ніж шістнадцятьох тисячах палаців жили більш ніж шістнадцять тисяч Його дружин.
Sloka 31:
Královny Pána Śrī Kṛṣṇy se v mysli zaradovaly, když po Jeho dlouhém pobytu v cizině viděly svého manžela doma. Ihned vstaly ze svých míst a od svých meditací. Jak bylo ve společnosti zvykem, cudně si zakryly tváře a jejich pohledy byly ostýchavé.
ВІРШ 31:
Коли цариці Шрі Крішни побачили свого чоловіка, що після довгої відсутности повернувся додому, серце їм радісно забилося. Відкинувши задуму й підхопившись з місця, вони, як наказує звичай, сором’язливо заслонили свої обличчя і тільки потай скидували на Нього очима.
Sloka 32:
Nepřemožitelná extáze byla tak silná, že stydlivé královny nejprve objaly Pána v nejniternější hloubi svých srdcí, pak Ho objaly pohledem, a pak poslaly své syny, aby Ho objali (což se vyrovná osobnímu objetí). Ó nejlepší z Bhṛguů, přestože chtěly zadržet své pocity, nechtěně spustily pláč.
ВІРШ 32:
Сором’язливі цариці відчували такий необорний екстаз, що спочатку обійняли Господа в найпотаємнішому куточку свого серця, далі обійняли Його поглядом, а тоді послали обійняти Його своїх синів [а це все одно, що обійняти Його самим]. О найвидатніший з Бгріґу, вони намагалися стримати свої почуття, але сльози мимоволі котилися їм з очей.
Sloka 33:
Přestože Pán Śrī Kṛṣṇa byl stále s nimi a výlučně sám, Jeho nohy se jim zdály být čím dál tím novější. Bohyně štěstí, i když od přírody neklidná a nestálá, nemohla od Pánových nohou odejít. Jaká žena by se tedy mohla od těchto nohou odpoutat, jestliže se k nim jednou uchýlí?
ВІРШ 33:
Хоча Господь Шрі Крішна завжди був поруч із Своїми дружинами, залишаючись з ними й насамоті, Його стопи вабили їх щоразу з новою силою. Богиня процвітання з природи непосидюча й невгамовна, але й вона була нездатна піти від стіп Господа. То хіба існує жінка, яка, прийнявши притулок Його стіп, змогла б їх покинути?
Sloka 34:
Pán byl spokojen, neboť zabil krále, kteří byli přítěží pro Zemi. Byli pyšní na svou vojenskou sílu — koně, slony, vozy, pěšáky atd. Sám se boje nezúčastnil, pouze vytvořil nepřátelství mezi mocnými vládci a oni už spolu bojovali sami. Pán byl jako vítr, který způsobuje tření mezi bambusy a tím založí požár.
ВІРШ 34:
Господь почувався вмиротворений. Він знищив царів, які, горді своєю збройною силою, кіннотою, слонами, колісницями, піхотою й таким іншим, стали для Землі надмірним тягарем. Сам Господь участи в битві не брав. Він просто посіяв ворожнечу між могутніми правителями, і вони стали самі між собою битися. Господь був наче вітер, що спричиняє тертя між стовбурами бамбука і так запалює пожежу.
Sloka 35:
Śrī Kṛṣṇa, Nejvyšší Osobnost Božství, se ze Své bezpříčinné milosti zjevil na této planetě Svojí vnitřní silou a užíval si se ženami, které toho byly hodné, jako kdyby Ho lákaly světské vztahy.
ВІРШ 35:
Зі Своєї безпричинної милости Верховний Бог - Особа Шрі Крішна з’явився на цій планеті зі Своєю внутрішньою енерґією. Здавалося, що, насолоджуючись з достойними Його товариства жінками, Він віддався земним заняттям.
Sloka 36:
Přestože všechny nádherné úsměvy královen a jejich kradmé pohledy byly neposkvrněné a vzrušující a přestože samotného Amora mohly donutit, aby přemožen odložil luk, a i snášenlivý Śiva jim mohl padnout za oběť, přesto žádná jejich magická kouzla a žádné půvaby nemohly vzrušit smysly Pána.
ВІРШ 36:
Прекрасні усмішки цариць і погляди, що вони кидали крадькома, були чисті й збудливі і могли підкорити самого Купідона, примусивши його в розпачі відкинути свій лук; вони змогли б причарувати навіть стійкого Шіву. Проте ніякі їхні чари, ані їхня привабливість були не на силі збудити чуття Господа.
Sloka 37:
Obyčejné materialistické podmíněné duše spekulují o tom, že Pán je jeden z nich. Pro svoji nevědomost si myslí, že Pán je poznamenaný hmotou, přestože je nepřipoutaný.
ВІРШ 37:
Матеріалісти, звичайні зумовлені душі, гадають, що Господь    —    один з них. Через невігластво вони думають, що Господь влягає впливові матерії, тимчасом як Він від неї відчужений.
Sloka 38:
Taková je božskost Pána, Osobnosti Božství: ani když je ve styku s kvalitami hmotné přírody, není jimi ovlivněn. Stejně tak nemají hmotné kvality vliv na oddané, kteří přijali Jeho ochranu.
ВІРШ 38:
Бог-Особа не зазнає впливу якостей матеріальної природи, навіть стикаючись із ними    —    така Його божественна сутність. Так само не впливають матеріальні якості й на відданих, які прийняли притулок в Господа.
Sloka 39:
Ty prosté a citlivé ženy si skutečně myslely, že Pán Śrī Kṛṣṇa, jejich milovaný manžel, je následuje a nechá si od nich vládnout. Neznaly rozsah Jeho slávy, stejně jako ateisté o Něm nevědí, že je svrchovaným vládcem.
ВІРШ 39:
Ці простодушні й тендітні жінки справді вважали, що Господь Шрі Крішна, їхній коханий чоловік, завжди шукає їхнього товариства і у всьому кориться їм. Вони навіть не уявляли собі усієї величі свого чоловіка, так само як атеїсти не розуміють, що Він є верховний владика.