Розпочинаючи другу частину «Бгакті-расамріта-сіндгу», автор складає шанобливі поклони «Санатані». Цей Санатана — або Сам Шрі Крішна, або Санатана Ґосвамі, старший брат і духовний вчитель Рупи Ґосвамі. У першому випадку, якщо вважати, що «Санатана» означає «Шрі Крішна», поклони складають Крішні, тому, хто відначально надзвичайно прекрасний і хто вбив демона Аґгу. Якщо ж тлумачити «Санатана» як «Санатана Ґосвамі», то автор схиляється перед ним тому, що найвищою мірою шанував його і завжди служив йому, а також тому, що Санатана Ґосвамі є той, хто допомагає людині позбутися усякої гріховної діяльности.

У цій, другій, частині «Бгакті-расамріта-сіндгу» автор має намір описати загальні ознаки трансцендентних смаків (настрою любови) у відданому служінні. У цій частині « Бгакті - расамріта - сіндгу » обговорюються п’ять головних тем: 1)вібгава — особливі ознаки і причини екстазу; 2)анубгава — подальший екстаз, 3)саттвіка-бгава — природний або буттєвий екстаз, 4)в’ябгічарі-бгава — навальний екстаз , 5)стгаї-бгава — необорний , або безперервний , екстаз.

Різні особи розуміють слово раса, як воно вживане у «Бгакті- расамріта-сіндгу», по-різному, і це тому, що підібрати точний відповідник до цього слова дуже складно. Але ми знаємо, що наш духовний вчитель перекладає слово раса як «смак», і тому, йдучи його стопами, ми тлумачитимем це слово так само.

Індивідуальний любовний настрій, або стан, яким насолоджуються у любовних взаєминах з Верховним Богом-Особою, називають раса, або смак. Коли різного типу раси поєднуються, це дає людині можливість дізнати смаку відданого служіння у найвищому трансцендентному екстазі. Хоча таке становище є повністю трансцендентне щодо нашого досвіду, однак воно буде, наскільки це можливо, пояснене в цьому розділі згідно з тим, як його описує Шріла Рупа Ґосвамі.

Якщо ми у своїй діяльності не відчуваємо смаку й не маємо настрою любовно виконувати таку діяльність, ми не зможемо провадити її довгий час. Сказане можна докласти й до трансцендентного життя у свідомості Крішни й до відданого служіння: саме служіння не може не мати якоїсь раси*, специфічного смаку. Взагалі цього смаку, або раси, ми звідуємо, коли повторюємо і слухаємо святе ім’я, здійснюємо ритуал поклоніння у храмі і служимо Господу. Отже, коли хтось відчуває трансцендентне блаженство, це означає, що він «насолоджується расою». Сказати ясніше, різні відчуття щастя, якого індивідуум дізнає виконуючи віддане служіння, саме і можна назвати «смаками» відданого служіння.
* Санскритський термін раса автор перекладає англійською як «меллош», що означає «стиглий, соковитий, м’який» або ще «набувати солодкости при дозріванні». Оскільки точного українського відповідника англійському терміну «меллош» немає, ми будемо інколи вдаватися до санскритського терміну раса (прим. пер.).

Далеко не всі люди, що виконують віддане служіння, здатні відчути його трансцендентний смак, бо це чудове любовне ставлення розвивається лише завдяки відповідній діяльності, виконуваній за попереднього життя, або завдяки спілкуванню з чистими відданими. Вище вже пояснено, що спілкування з чистими відданими закладає початок віри у відданому служінні. Звідати справжнього смаку відданого служіння людина здатна тільки якщо розвине таку віру у товаристві чистих відданих або якщо вона вже набула цієї віри внаслідок своєї діяльности у відданому служінні за попереднього життя. Іншими словами, змога насолоджуватися цим трансцендентним блаженством не дається першому-ліпшому, а тільки тим, котрим випало щастя спілкуватися з відданими, або ще тим, хто далі діє у відданому служінні, почавши його з попередніх життів.

Поступовий розвиток індивідуума до стадії відданого служіння пояснений у «Шрімад-Бгаґаватам», в Першій пісні: «Спочатку треба слухати про Господа Крішну у товаристві відданих, хто вже очистив своє серце у товаристві інших відданих. Слухаючи від них про трансцендентні діяння Господа, відданий завжди відчуває трансцендентне блаженство». Також у «Бгаґавад-ґіті» пояснено, що найпершою ознакою того, що людина справді сягнула духовного рівня, є її завжди радісний настрій. Життя сповнюється піднесеної радости внаслідку слухання «Бгаґавад-ґіти» та «Шрімад-Бгаґаватам», а також внаслідку спілкування з тими, чиї інтереси зосереджені на духовному житті у свідомості Крішни, а надто з тими, хто твердо поставив собі зажити прихильности Ґовінди і на це здійснює трансцендентне любовне служіння біля Його лотосових стіп. Коли людина діє, заохочена такими почуттями, в ній, якщо вона неухильно дотримує реґулівних засад відданого служіння, мавши на меті повсякчас задовольняти Верховного Бога-Особу, розвиваються дві першопричини екстазу, або рушійна сила, яка називається вібгава. Це дозволяє індивідууму відчути трансцендентне блаженство.

Ця непереборна любов до Крішни має декілька джерел, або причин: Сам Крішна, віддані Крішни і Крішнина гра на флейті. Наслідком інколи буває сильний приплив любовних почуттів, а іноді приголомшення.

Коли істота поринає в екстаз, в її тілі виявляється вісім трансцендентних ознак, і поява їх усіх стає можливою тільки завдяки поєднанню п’яти вищезгаданих видозмін екстатичних станів. Якщо поєднання цих п’яти екстатичних начал немає, досвідчити смаку трансцендентного блаженства неможливо. І причина, або основа, що дозволяє дізнати трансцендентної раси, саме і є те, про що ми говоримо як про вібгаву. Ця вібгава поділяється на дві відміни — основну та спонукальну (рушійну). «Аґні Пурана» описує вібгаву так: «Основа, або ґрунт, з якого народжується екстатична любов, називається вібгава, і ця вібгава поділяється на дві відміни — основну і спонукальну». Іншими словами, існує два різновиди екстатичної любови. Об’єктами екстатичної любови вібгави є Крішна та Його відданий. Господь Крішна є предметом основної екстатичної любови, а Його чистий відданий, вмістилище такої любови, є предметом спонукальної екстатичної любови. Отже, спонукальна екстатична любов — це така любов, яка розвивається, коли ми бачимо якийсь об’єкт, що нагадує нам про Крішну.

Господь Крішна, а Він посідає незбагненні потенції та якості трансцендентного знання та блаженства, є основною причиною екстатичної любови. Господь Крішна через Свої різноманітні втілення та поширення стає також джерелом екстатичної любови, інакше поштовхом до неї. У «Шрімад-Бгаґаватам», коли йдеться про брахма-вімохана-лілу, є твердження, що дає певне уявлення про цю спонукальну, або рушійну, властивість екстатичної любови. Коли Крішна поширивши Себе у численних пастушків, телят і корів, ввів Брахму в оману, старший брат Крішни Шрі Баладева (безпосереднє поширення Самого Крішни), вкрай здивований, мовив: «Що за чудо! Моя екстатична любов, об’єктом якої був Крішна, тепер скерована на цих численних пастушків, телят і корів!» Так вражено роздумував Він. Тут маємо один з прикладів того, як Сам Крішна стає об’єктом та джерелом екстатичної любови в її спонукальному аспекті.