Skip to main content

88. KAPITOLA

РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ ВОСЬМИЙ

Vysvobození Pána Šivy

Вішну рятує Господа Шіву

Král Paríkšit byl jako Krišnův vznešený oddaný již osvobozený, ale pro vyjasnění kladl Šukadévovi Gósvámímu různé otázky. V předchozí kapitole jeho otázka zněla: “Co je konečným cílem Véd?” Šukadéva Gósvámí to vysvětlil předložením autorizovaných výkladů z učednické posloupnosti od Sanandany po Nárájana Rišiho, Náradu, Vjásadévu a sebe samotného. Závěr zněl, že konečným cílem Véd je oddaná služba neboli bhakti. Začínající oddaný se může zeptat: “Je-li konečným cílem života, neboli závěrem Véd, dosažení úrovně oddané služby, proč jsme tedy svědky toho, že oddaný Pána Višnua obvykle nebývá po hmotné stránce příliš zámožný, zatímco oddaný Pána Šivy bývá velice bohatý?” Kvůli objasnění této záležitosti se Paríkšit Mahárádž zeptal Šukadévy Gósvámího: “Můj milý Šukadévo Gósvámí, obvykle je vidět, že ti, kdo uctívají Pána Šivu, ať ve společnosti lidí, démonů nebo polobohů, velmi zbohatnou, ačkoliv Pán Šiva samotný žije jako chuďas. Na druhou stranu oddaní Pána Višnua, vládce bohyně štěstí, se nezdají být velmi zámožní, a někdy dokonce žijí zcela bez hmotného bohatství. Pán Šiva žije pod stromem nebo ve sněhu Himálaje. Nestaví si pro sebe ani dům, ale přesto jsou ti, kdo ho uctívají, velmi bohatí. Krišna neboli Pán Višnu však žije obklopen velkým bohatstvím, ať na Vaikuntě nebo v hmotném světě, ale Jeho oddaní žijí chudě. Proč je tomu tak?”

Цар Парікшіт, великий відданий Крішни, вже був звільнений, проте прагнув далі вияснити всі питання і на те запитував Шукадеву Ґосвамі. В попередньому розділі цар Парікшіт спитав: «Що є остаточна мета Вед?» Відповідь Шукадеви Ґосвамі спиралася на авторитетні свідчення, що прийшли до нього в учнівській послідовності від Санандани до Нараяни Ріші, Наради і В’ясадеви. Висновок був, що найвища мета Вед є віддане служіння, бгакті. Відданий-початківець може порушити таке питання: «Сказано, що найвища мета Вед і кінцева мета життя — це піднестися на рівень відданого служіння. Але чому віддані Господа Вішну зазвичай не мають великих матеріальних статків, тоді як віддані Господа Шіви, як правило, дуже багаті?» Прагнучи вияснити це, Парікшіт Махараджа запитав Шукадеву Ґосвамі: «Любий Шукадево Ґосвамі, ми бачимо, що ті люди, демони чи півбоги, які поклоняються Господу Шіві, здебільшого стають дуже багаті матеріально, хоча сам Господь Шіва живе як справжній злидар. Разом з тим віддані Господа Вішну, володаря богині процвітання, не те що не купаються в розкошах, а часто-густо живуть просто-таки вбого. Господь Шіва живе під деревом чи в снігах Гімалаїв. Він навіть не будує собі ніякого житла — а ті, хто поклоняються Господеві Шіві, дуже багаті. Крішна ж, чи Господь Вішну, живе в розкошах і на Вайкунтгах, і в матеріальному світі, але віддані Його здаються злидарями. Чому воно так?»

Otázka Mahárádže Paríkšita je velmi inteligentní. Dva druhy oddaných, jmenovitě oddaní Pána Šivy a oddaní Pána Višnua, spolu vedou neustálé spory. I dnes se v Indii tyto dva druhy oddaných neustále kritizují a zvláště v jižní Indii následovníci Rámánudžáčárji a následovníci Šankaráčárji občas pořádají debaty pro porozumění závěrům Véd. Následovníci Rámánudžáčárji z těchto debat obvykle vycházejí vítězně. Paríkšit Mahárádž tedy chtěl vyjasnit situaci tím, že tuto otázku položil Šukadévovi Gósvámímu. To, že Pán Šiva žije chudě, ačkoliv jeho oddaní jsou bohatí, zatímco Pán Krišna či Pán Višnu žije vždy v bohatství, a přesto Jeho oddaní vypadají chudě, je pro osobu, která rozlišuje, protichůdné a matoucí.

Махараджа Парікшіт поставив дуже розумне питання. Між двома різновидами відданих, а саме відданими Господа Шіви й відданими Господа Вішну, завжди існує незгода. Навіть у сьогоденній Індії представники цих двох різновидів відданих критикують один одного, надто ж це актуально в південній Індії, де послідовники Рамануджачар’ї й послідовники Шанкарачар’ї часами збираються, щоб обговорювати сутність Вед. На таких зустрічах зазвичай перемагають послідовники Рамануджачар’ї. Отже, порушуючи це питання, Парікшіт Махараджа прагнув усе з’ясувати. Господь Шіва живе як злидар, а віддані його дуже багаті, натомість Господь Крішна, чи Господь Вішну, живе в розкошах, а Його віддані здаються бідняками. Це видається суперечністю, і для мислячої людини дати пояснення тому неабияка проблема.

Šukadéva Gósvámí na otázku krále Paríkšita odpověděl, že Pán Šiva je vládcem hmotné energie. Tu představuje bohyně Durgá, a protože Pán Šiva je jejím manželem, je mu zcela podřízena. Proto je Pán Šiva považován za jejího vládce. Hmotná energie je projevena ve třech kvalitách, jmenovitě dobru, vášni a nevědomosti, a proto je Pán Šiva vládcem těchto tří kvalit. Třebaže je s nimi v kontaktu pro dobro podmíněné duše, zůstává jejich vládcem a není jimi nijak ovlivněn. Jinak řečeno, i když je podmíněná duše třemi kvalitami ovlivněna, Pán Šiva jako jejich vládce jimi ovlivněn není.

Відповідаючи цареві Парікшіту, Шукадева Ґосвамі сказав, що Господь Шіва є володар матеріальної енерґії. Матеріальну енерґію представляє богиня Дурґа, і, бувши дружиною Господа Шіви, вона в усьому кориться йому. Отже, Шіва панує над усією матеріальною енерґією. Матеріальна енерґія проявлена в трьох якостях: добрі, страсті й невігластві, і тому Господь Шіва є володар цих трьох якостей теж. Задля добра зумовлених душ Господь Шіва стикається з цими якостями, але він над ними панує, і тому вони не впливають на нього. Ці три якості владні над зумовленими душами, але не над Господом Шівою, їхнім володарем.

Z výroků Šukadévy Gósvámího víme, že uctívání různých polobohů nepřináší stejné výsledky jako uctívání Pána Višnua, jak se některé méně inteligentní osoby domnívají. Šukadéva Gósvámí jasně uvádí, že uctívání Pána Šivy přinese jinou odměnu než uctívání Pána Višnua. To potvrzuje Bhagavad-gītā: “Ti, kdo uctívají různé polobohy, dostanou vytoužené výsledky, které příslušní polobozi mohou udělit. Ti, kdo uctívají hmotnou energii, za to dostanou příslušnou odměnu, a ti, kdo uctívají předky, obdrží podobné výsledky. Ti, kdo se však věnují oddané službě neboli uctívají Nejvyššího Pána-Višnua či Krišnu-odcházejí na Vaikunthu či Krišnalóku.” Do transcendentální oblasti zvané paravyoma, duchovního nebe, nelze dospět uctíváním Pána Šivy, Brahmy nebo nějakého jiného poloboha.

Зі слів Шукадеви Ґосвамі видно, що користь від поклоніння півбогам і поклоніння Господу Вішну не одна й та сама, як це здається менш розумним людям. Його твердження чітке: поклоняючись Господу Шіві, людина отримує одну винагороду, поклоняючись Господу Вішну — іншу. Те потверджено і у «Бгаґавад-ґіті»: той, хто поклоняється певному півбогу, отримує на винагороду те, чим може винагородити цей півбог. Так само той, хто поклоняється матеріальній енерґії, отримує за свою діяльність відповідну винагороду, і той, хто поклоняється пітам, теж отримує свою винагороду. Однак ті, хто виконує віддане служіння Верховному Господеві Вішну, Крішні, тобто поклоняються Йому, йдуть на планети Вайкунтги чи на Крішналоку. Але поклоняючись Господу Шіві, Брахмі чи будь-якому іншому півбогу, піднятись у трансцендентні сфери, тобто досягти паравйоми, духовного неба, неможливо.

Jelikož je tento hmotný svět výtvorem tří kvalit hmotné přírody, všechny projevy pocházejí z těchto tří kvalit. Moderní civilizace vytvořila pomocí materialistické vědy mnoho strojů a značné pohodlí, ale i tak je to pouze různé vzájemné působení tří hmotných kvalit. I když jsou oddaní Pána Šivy schopni získat mnoho hmotného majetku, měli bychom vědět, že jen shromažďují výtvory tří kvalit. Tři kvality se dále dělí na šestnáct, jmenovitě deset smyslů (pět činných a pět poznávacích), mysl a pět prvků (země, voda, oheň, vzduch a éter). Těchto šestnáct položek je rozšířením tří kvalit. Hmotné štěstí či bohatství znamená uspokojení smyslů, zvláště pohlavních orgánů, jazyka a mysli. Používáním naší mysli vytváříme mnoho příjemných věcí pro uspokojení pohlavních orgánů a jazyka. Bohatství osoby v tomto hmotném světě se posuzuje podle používání pohlavních orgánů a jazyka, neboli jak dobře dovede používat své pohlavní schopnosti a jak dobře dokáže uspokojovat svoji náročnou chuť pojídáním lahodných jídel. Hmotný rozvoj civilizace vyžaduje vytvoření předmětů požitku pomocí výplodů mysli, jen aby se dosáhlo štěstí na základě těchto dvou zásad: potěšení pohlavních orgánů a jazyka. Zde je odpověď na otázku krále Paríkšita položenou Šukadévovi Gósvámímu, proč jsou uctívači Pána Šivy tak bohatí.

Матеріальний світ створюють три якості матеріальної природи, і все розмаїття того, що проявлене в ньому, постає з цих трьох якостей. Всі різноманітні машини і зручності, що їх створила сучасна цивілізація за допомогою матеріальної науки, є просто виявом різних взаємодій трьох матеріальних ґун. Відданим Господа Шіви забагатіти дуже легко, але слід розуміти, що вони просто нагромаджують утвори трьох якостей матеріальної природи. Три якості далі поділяються на шістнадцять складників, з них десять — чуття (п’ять з них — діючі чуття, ще п’ять — чуття, за допомогою яких набувають знання), розум і п’ять елементів (земля, вода, повітря, вогонь і небо). Ці шістнадцять складників є дальше поширення трьох якостей. Матеріальне щастя чи багатство рівнозначно задоволенню чуттів, і насамперед ґеніталій, язика й розуму. Завдяки розумовим зусиллям ми створюємо численні речі, щоб тішити ґеніталії й язик. Рівень багатства людини в матеріальному світі оцінюють за тим, як вона застосовує свої ґеніталії й язик, іншими словами, яку велику насолоду вона має від задоволення статевого потягу і якою мірою, поглинаючи вишукані страви, вміє догодити своєму перебірливому язику. Обов’язкова умова матеріального поступу цивілізації — створювати предмети насолоди, застосовуючи до того розум, і все це задля того, щоб стати щасливим на основі двох принципів: насолоди ґеніталій і насолоди язика. Так відповів Шукадева Ґосвамі цареві Парікшіту на його питання, чому прихильники Господа Шіви є багаті.

Oddaní Pána Šivy jsou bohatí jen, pokud jde o hmotné kvality. Ve skutečnosti je takzvaný rozvoj civilizace příčinou zajetí v hmotném světě. Není to vlastně pokrok, ale úpadek. Závěr zní, že Pán Šiva je vládcem tří kvalit, a jeho oddaní proto dostávají věci stvořené vzájemným působením těchto kvalit pro uspokojení smyslů. V Bhagavad-gītě však dostáváme od Pána Krišny pokyn, že tuto existenci na úrovni kvalit je třeba transcendovat. Nistrai-guṇyo bhavārjuna: cílem lidského života je transcendovat tři kvality. Dokud osoba není nistrai-guṇya, nemůže se vymanit ze zajetí hmoty. Jinak řečeno, projevy přízně od Pána Šivy ve skutečnosti podmíněným duším nepřinášejí žádný prospěch, ačkoliv z hmotného hlediska vypadají jako bohatství.

Віддані Господа Шіви видаються багатими лише тим, хто оцінює речі з матеріального погляду. Насправді ж так званий «поступ цивілізації» є причиною зумовленого існування в матеріальному світі. По суті то не поступ, а занепад. Звідси висновок: Господь Шіва є володар трьох якостей, а тому його віддані отримують те, що постає із взаємодії цих якостей і призначене на задоволення чуттів. Однак Господь Крішна у «Бгаґавад-ґіті» навчає, що слід вийти за межі існування в ґунах. Ністраіґун̣йо бгава̄рджуна — життя людині дане на те, щоб вона стала трансцендентна щодо трьох якостей. Не бувши ністраіґун̣йа, людина не на силі звільнитися від матеріальної зумовлености. Іншими словами, те, чим обдаровує зумовлені душі Господь Шіва, не йде їм на користь, хоча й видається великим багатством.

Šukadéva Gósvámí pokračoval: “Nejvyšší Osobnost Božství, Hari, je transcendentální třem kvalitám hmotné přírody.” V Bhagavad-gītě Pán uvádí, že každý, kdo se Mu odevzdá, překoná tři kvality hmotné přírody. Jelikož jsou Hariho oddaní transcendentální třem hmotným kvalitám, On jim je jistě také transcendentální. Śrīmad-Bhāgavatam proto uvádí, že Hari, neboli Krišna, je původní Nejvyšší Osobnost. Existují dva druhy prakṛti, neboli energií-vnitřní energie a vnější energie-a Krišna vládne oběma. Je sarva-dṛk, ten, který vidí všechny činnosti vnitřní a vnější energie, a je také označován jako upadraṣṭā, svrchovaný rádce. Proto je nadřazený všem polobohům, kteří pouze následují Jeho pokyny. Pokud osoba následuje přímé pokyny Nejvyššího Pána, jak jsou uvedeny v Bhagavad-gītě a Śrīmad-Bhāgavatamu, postupně se stane nirguṇou, čili překoná vzájemné působení hmotných kvalit. Být nirguṇa znamená být prost hmotného bohatství, protože jak jsme již vysvětlili, hmotné bohatství znamená zvyšování akcí a reakcí tři hmotných kvalit. Uctíváním Nejvyšší Osobnosti Božství, místo pýchy na hmotné bohatství, osoba získá bohatství duchovního rozvoje poznání v rámci vědomí Krišny. Stát se nirguṇou znamená dosáhnout věčného míru, nebojácnosti, zbožnosti, poznání a odříkavosti. To vše jsou příznaky osvobození od znečištění hmotnými kvalitami.

Шукадева Ґосвамі казав далі: «Верховний Бог-Особа Харі трансцендентний щодо трьох якостей матеріальної природи». В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що кожен, хто віддає себе Йому, виходить за межі чинности трьох ґун матеріальної природи. Віддані Харі трансцендентні щодо впливу матеріальних якостей, тому немає жодного сумніву, що трансцендентний і Він Сам. Тому в «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що Харі, Крішна, є первинна Верховна Особа. Існує два види пракріті (енерґій), а саме внутрішня й зовнішня, і обидві підвладні Крішні. Він є сарва-дрік, той, хто наглядає за всім, що відбувається у межах внутрішньої та зовнішньої енерґій, і ще Він упадрашта, верховний радник. Він є верховний радник, і Він є голова над усіма півбогами, які діють так, як їм наказує верховний радник. Тому, виконуючи вказівки, отримані безпосередньо від Верховного Господа, людина поступово стає нірґуною, тобто піднімається над взаємодією матеріальних якостей — так сказано у «Бгаґавад-ґіті» та «Шрімад-Бгаґаватам». Бути нірґуною означає не мати матеріальних статків. Ми вже пояснювали, що із зростом матеріального багатства з’являються широкі можливості діяти і відповідно більшають наслідки цих дій в трьох матеріальних ґунах. Той, хто поклоняється Верховному Богові-Особі, не пишається з матеріального багатства. Його багатство — це свідомість Крішни і духовний поступ у знанні. Стати нірґуною означає стати вічно вмиротвореним, безстрашним, релігійним, зреченим і мати всеохопне знання. Все це ознаки того, що людина очистилась від скверни матеріальних якостей.

Šukadéva Gósvámí při zodpovídání otázky Paríkšita Mahárádže zmínil historickou událost týkající se děda Paríkšita Mahárádže, krále Judhišthiry. Řekl, že po skončení oběti ašvamédha ve velké obětní aréně se král Judhišthira v přítomnosti vznešených autorit právě na toto zeptal Pána Krišny: jak je možné, že oddaní Pána Šivy po hmotné stránce zbohatnou, zatímco oddaní Pána Višnua ne? Šukadéva Gósvámí úmyslně poukázal na krále Judhišthiru slovy “tvůj děd”, aby Mahárádžovi Paríkšitovi připomněl, že je spřízněn s Krišnou a že jeho dědové měli k Nejvyšší Osobnosti Božství důvěrný vztah.

Відповідаючи на питання, Шукадева Ґосвамі послався на історичну подію, що пов’язана з царем Юдгіштгірою, дідом Парікшіта Махараджі. Він сказав, що, закінчивши жертвопринесення ашвамедгу, цар Юдгіштгіра просто на великій жертовній арені спитав видатні авторитети з ведичної науки за те саме: чому віддані Господа Шіви здобувають матеріальне багатство, а віддані Господа Вішну ні? Шукадева Ґосвамі не випадково сказав на царя Юдгіштгіру «твій дід»: це мало нагадати Махараджеві Парікшіту, що він доводиться Крішні родичем і що його дід був близький друг Верховного Бога-Особи.

Třebaže je Krišna ze své přirozenosti vždy velmi spokojený, když Mu Mahárádž Judhišthira položil tuto otázku, Jeho spokojenost ještě dále vzrostla, protože tato otázka a odpověď na ni má pro společnost oddaných Krišny velký význam. Kdykoliv Pán Krišna něco říká určitému oddanému, není to určeno jen jemu, ale všem oddaným a vskutku celému lidstvu. Pokyny Nejvyšší Osobnosti Božství jsou velmi důležité i pro Pána Brahmu, Pána Šivu a další polobohy, a pokud někdo nevyužije pokynů Nejvyššího Pána, Osobnosti Božství, který sestupuje do tohoto světa pro blaho všech živých bytostí, je nepochybně velmi politováníhodný.

Природа Крішни така, що Він завжди задоволений, але коли цар Юдгіштгіра поставив Господу таке запитання, Він відчув задоволення навіть більше проти звичайного, бо такі питання-відповіді надзвичайно важливі для всього свідомого Крішни суспільства. Все, що Господь Крішна каже певному відданому, призначене не лише для цього відданого, а й для цілого людства. Настанови Верховного Бога-Особи важливі навіть для півбогів з Господом Брахмою, Господом Шівою й іншими великими півбогами на чолі, решта ж, що не користуються з настанов Верховного Бога-Особи, коли Він задля добра всіх живих істот сходить у цей світ, поправді нещасливі.

Pán Krišna zodpověděl otázku Mahárádže Judhišthiry takto: “Když nějakému oddanému chci projevit zvláštní přízeň a chci se o něho zvlášť postarat, nejprve mu odeberu jeho bohatství. Když se z oddaného stane žebrák nebo značně zchudne, jeho příbuzní a rodinní členové o něho ztratí zájem a ve většině případů s ním přeruší styky. Oddaný se pak stane dvojnásobně nešťastným.” Nejdříve ho trápí, že ho Krišna připravil o bohatství, a ještě více ho bolí, když ho kvůli jeho chudobě opustí příbuzní. Měli bychom si však uvědomit, že když oddaný takto zchudne, není to kvůli jeho dřívějším bezbožným činnostem zvaným karma-phala. Chudobu oddaného způsobil Pán, Nejvyšší Osobnost. Ani když po hmotné stránce zbohatne, není to výsledek jeho zbožných činností. V obou případech, ať oddaný zchudne nebo zbohatne, za to může Nejvyšší Osobnost Božství. Dělá to pro svého oddaného proto, aby ho přiměl k úplné závislosti na Něm a zbavil ho hmotných závazků. Oddaný pak může soustředit svoji energii, mysl a tělo-úplně všechno-na službu Pánu. To je čistá oddaná služba. V Nārada-pañcarātře se proto říká sarvopādhi-vinirmuktam, což znamená “být prost všech označení”. Každá práce pro rodinu, společnost, společenství, národ či lidstvo má nějaký přívlastek: “Patřím k této společnosti,” “patřím k tomuto společenství,” “patřím k tomuto národu,” “patřím k tomuto druhu.” Tyto totožnosti jsou pouhá označení. Když je oddaný Pánovou milostí prost všech označení, jeho oddaná služba je opravdu naiṣkarmya. Pro gjání je stav naiṣkarmya, kdy činnosti již nepřinášejí žádné hmotné výsledky, velmi přitažlivý. Činnosti oddaného jsou prosty hmotných následků, a proto již nepatří do kategorie karma-phalam, plodonosných činností. Jak zosobněné Védy vysvětlily, štěstí a neštěstí oddaného vytváří Nejvyšší Osobnost Božství, a oddaný se proto nestará, zda je šťastný či nešťastný, ale jen dále plní své povinnosti v oddané službě. I když jeho chování zdánlivě podléhá akcím a reakcím plodonosných činností, ve skutečnosti je zbaven výsledků činností.

Господь Крішна відповів на питання Махараджі Юдгіштгіри так: «У відданого, до якого Я вирішив виявити особливу ласку і увагу, Я насамперед забираю все його багатство». Коли відданий стає жебраком без гроша за душею чи й просто убожіє, він вже не цікавить своїх родичів і близьких, і в більшості випадків вони поривають з ним усі зв’язки. Тоді відданий стає вдвічі нещасніший. По-перше, він нещасний, бо Крішна відібрав у нього все багатство, і до того ж через його бідність від нього відвернулися родичі. Тут варто зауважити, що на відданого ті нещастя падають не через колишні недоброчесні дії, що їх називають карма-пгала; відданий бідніє з волі Бога-Особи. Так само коли відданий стає на матеріальний погляд багатий, це не є наслідком його доброчесних дій. В будь-якому разі, стає відданий бідним чи багатим, це все влаштовує Верховний Бог-Особа. Крішна зумисне приміщує відданого в такі умови, щоб той став цілковито залежний від Нього і позбувся почуття матеріального обов’язку перед будь-ким. Тоді він зможе зосередити на служінні Господу всю свою енерґію, розум і фізичну силу, і це вже буде чисте віддане служіння. Тому в «Нарада-панчаратрі» сказано: сарвопа̄дгі-вінірмуктам, що означає «вільний від будь-яких позначень». Якщо людина працює задля родини, суспільства, громади, нації чи людства взагалі, вона весь час чіпляє на себе якісь позначення-налички: «Я належу до цього суспільства», «Я — член отакої громади», «Я належу до цієї нації», «Я з такого виду життя». Всі такі ототожнення є просто позначеннями. Коли Господньою милістю відданий від тих позначень звільняється, його віддане служіння стає найшкарма, тобто вже не спричиняється до матеріальних наслідків, а це означає, що він досягає становища, якого прагнуть усі ґ’яні. Якщо дії відданого не призводять до наслідків, їх вже не можна зарахувати до категорії карма-пгалам, кармічної діяльности. Як пояснили вище уособлені Веди, щастя й нещастя відданого створює Сам Верховний Бог-Особа, і тому відданому байдуже, щасливий він чи нещасний. Він ніколи не покидає виконувати своїх обов’язків у відданому служінні. І хоча на позір здається, ніби він діє й отримує наслідки кармічної діяльности, насправді він від наслідків своєї діяльности вільний.

Lze se zeptat, proč Osobnost Božství vystavuje oddaného takovým nesnázím. Odpověď zní, že tento Pánův zásah se podobá tomu, když je otec někdy přísný na své syny. Protože oddaný je odevzdaná duše a Nejvyšší Pán se o něho stará, ať ho Pán umístí do jakékoliv životní situace-nešťastné či šťastné-je zřejmé, že za tím je velký plán Osobnosti Božství. Například Pán Krišna vystavil Pánduovce takovým potížím, že ani praotec Bhíšma nedokázal pochopit, jak k tomu mohlo dojít. Naříkal, že celá pánduovská rodina musela podstoupit takové strádání, i když v jejím čele stojí král Judhišthira, nejzbožnější král, chrání ji dva velcí bojovníci, Bhíma a Ardžuna, a hlavně jsou Pánduovci důvěrní přátelé a příbuzní Pána Krišny. Později se však ukázalo, že to plánoval Nejvyšší Pán, Osobnost Božství, Krišna, jako část své velké mise zničit ateisty a ochránit oddané.

Може постати питання, чому Бог-Особа посилає Своєму відданому ці випробовування. Відповідь така: Господь, діючи так, поводиться наче батько, що подеколи суворий до сина. Відданий — це душа, яка вручила себе Господу, і Верховний Господь дбає за нього завжди, тому хоч в які умови життя приміщує відданого Господь, посилає Він йому горе чи щастя, знати, що це є частина більшого накреслу Бога-Особи. Наприклад, Крішна примусив Пандав так сильно страждати, що навіть дід Бгішма не розумів, як на них могли впасти такі нещастя. Родину Пандав очолював найпобожніший цар Юдгіштгіра, її захищали два великі воїни — Бгіма й Арджуна, і до того ж Пандави були близькі друзі Господу Крішні, а все мусили пройти крізь великі нещастя, і Бгішмі то було прикро й гірко. Однак час показав, що то був замисел Верховного Бога-Особи Крішни, частина Його місії, яка полягала в тому, щоб знищити негідників і оборонити відданих.

Další otázka může znít: Jaký je rozdíl mezi oddaným a běžným člověkem, když se oba ocitají v různých šťastných a nešťastných situacích-oddaný zásahem Osobnosti Božství a běžný člověk následkem svých minulých činů? V čem je oddaný lepší než obyčejný karmí? Odpověď zní, že karmí a oddaní nejsou na stejné úrovni. Ať je karmí v jakékoliv životní situaci, pokračuje v koloběhu rození a umírání kvůli přítomnosti semene karmy, čili plodonosné činnosti, a to vyklíčí, kdykoliv se k tomu naskytne příležitost. Zákon karmy běžného člověka trvale poutá k opakovanému rození a umírání, zatímco nesnáze a štěstí oddaného, jelikož nepodléhá zákonům karmy, jsou součástí dočasného opatření Nejvyššího Pána, které oddaného nepoutá. Toto opatření Pán činí jen pro dočasný účel. Pokud karmí koná zbožné činy, je povýšen na nebeské planety, a když jedná bezbožně, je uvržen do pekelných podmínek. Ať však oddaný jedná takzvaně zbožně či bezbožně, není nikdy povýšen ani degradován, ale je přemístěn do duchovního království. Proto štěstí a nesnáze oddaného a karmího nejsou na stejné úrovni. Tuto skutečnost podporuje Jamarádžova řeč k jeho služebníkům v souvislosti s osvobozením Adžámila. Jamarádž poradil svým následovníkům, že se mají přibližovat pouze k osobám, které nikdy nevyslovily svaté jméno Pána nebo nevzpomínali na Jeho podobu, vlastnosti a zábavy. Jamarádž také varoval své služebníky, aby se nikdy nepřibližovali k oddaným. Naopak je poučil, že když potkají oddaného, měli by mu vzdát uctivé poklony. Povýšení nebo degradace oddaného v tomto hmotném světě tedy nepřichází v úvahu. Tak jako je propastný rozdíl mezi trestem uděleným matkou a nepřítelem, nesnáze oddaného nejsou stejné jako nesnáze běžného karmího.

Тоді постає ще одне питання: відданий потрапляє в різні сприятливі і несприятливі умови з волі Бога-Особи, звичайна ж людина — внаслідок своїх минулих дій. Але яка різниця між тим і тим? І чим відданий ліпший проти звичайного кармі? Відповідь така, що рівень кармі й рівень відданого різний. Хоч би як жив кармі, він не зупиняючись рухається циклом народжень і смертей, бо несе в собі сім’я карми, тобто корисливої діяльности, що проростає за найменших сприятливих умов. Закон карми постійно тримає людину в путах повторюваних народжень і смертей. Натомість щастя й нещастя відданого (а він законам карми не кориться) є певна частина тимчасового влаштування від Господа і причиною зумовлености для нього не стає. Господь робить це задля якоїсь Своєї тимчасової мети. Кармі, якщо діє доброчесно, іде на небесні планети, якщо ж діє гріховно, то потрапляє до пекла. Натомість відданий, діє він «доброчесно» чи «недоброчесно», не підноситься і не деґрадує, йде просто до духовного царства. Тому щастя та нещастя відданого і щастя та нещастя кармі — то геть різні рівні. Це докладно пояснює Ямараджа, напучуючи своїх слуг з приводу звільнення Аджаміли. Ямараджа навчає своїх помічників, що їм слід йти по тих, хто й разу не вимовив святого імені Господа і не пам’ятає Його форми, якостей чи розваг. І ще Ямараджа застерігає своїх слуг, щоб не займали відданих. Навпаки, навчає він своїх посланців, коли вони побачать відданого, хай складуть йому шанобливий поклін. Тож за піднесення чи падіння відданого в матеріальному світі мови немає. Між покаранням від матері й карою від ворога різниця величезна. Тому і нещастя відданого не такі, як у звичайного кармі.

Zde je možné položit další otázku: Pokud je Nejvyšší Pán všemocný, proč by se měl snažit napravit svého oddaného tím, že mu přivodí nesnáze? Odpověď zní, že když Nejvyšší Osobnost Božství přivede svého oddaného do nesnází, není to bez účelu. Někdy je to proto, že v nesnázích se posiluje citové pouto oddaného ke Krišnovi. Když například Krišna před odjezdem domů z hlavního města Pánduovců požádal Kuntí o svolení odjet, řekla: “Můj drahý Krišno, v našich nesnázích jsi byl vždy s námi. Nyní nás opouštíš, protože jsme získali královské postavení. Raději bych tedy žila v nesnázích, než Tě ztratila.” Když je oddaný vystaven utrpení, je to podnět pro jeho oddané činnosti. Proto ho Pán někdy přivede do nesnází, aby mu projevil zvláštní přízeň. Kromě toho se uvádí, že štěstí je sladší pro ty, kdo okusili hořkost. Nejvyšší Pán sestupuje do hmotného světa, aby chránil oddané před utrpením. Jinými slovy, pokud by oddaní netrpěli, Pán by nesestoupil. Pokud jde o Jeho zabíjení démonů či hříšníků, mohou to snadno vykonat Jeho rozmanité energie, jako Jeho vnější energie, bohyně Durgá, která zabíjí mnoho asurů. Proto Pán nemusí sestoupit osobně, aby je zabil, ale když je Jeho oddaný v nesnázích, sestoupit musí. Pán Nrsimhadéva se nezjevil proto, aby zabil Hiranjakašipua, ale aby zachránil Prahláda a požehnal mu. Jinak řečeno, Pán se zjevil, protože se Prahlád Mahárádž ocitl ve velkých nesnázích.

Тут можуть порушити нове питання. Якщо Бог всемогутній, то чому Він намагається очистити Свого відданого через страждання? Відповіддю буде, що коли Верховний Бог-Особа насилає на Свого відданого нещастя, Він завжди має на оці певну ціль. Іноді Він робить це тому, що у нещасті прив’язаність відданого до Крішни збільшується. Наприклад, коли Крішна прохав дозволу покинути столицю Пандав, щоб їхати додому, Кунтідеві сказала: «Любий Крішно, у нещасті Ти завжди був з нами. Нині нас піднесено до царського становища — але Ти нас покидаєш. Мені ж ліпше жити в нещасті, ніж втратити Тебе». Коли з відданим трапляється нещастя, його віддане служіння пожвавлюється. Тому коли Господь іноді насилає на відданого нещастя, то є вияв Його особливої ласки. Крім того відомо, що щастя солодше для того, хто вже звідав гіркоти. Верховний Господь сходить у матеріальний світ тільки щоб захистити Своїх відданих від нещастя. Іншими словами, якби віддані не перебували б у скрутному становищі, Господь не сходив би. Вбити демонів та негідників легко змогли б і Його різноманітні енерґії, адже Його зовнішня енерґія Дурга вбиває багато асурів. Щоб знищити демонів, Господу немає потреби сходити Самому. Проте коли Його відданий у нещасті, Він має зійти неодмінно. Господь Нрісімґадева з’явився не для того, щоб убити Хіран’якашіпу, але щоб побачити Прахладу і дарувати його Своїм благословенням. Іншими словами, Господь з’явився, бо Прахлада сильно страждав.

Když po temné noci konečně vyjde slunce, je to velice příjemné; ve spalujícím žáru je velmi příjemná studená voda; a v mrazivé zimě je zase obzvlášť příjemná horká voda. Když si oddaný po zkušenostech s utrpením hmotného světa vychutnává duchovní štěstí, jímž ho obdaří Pán, jeho potěšení a radost jsou o to větší.

То велика втіха, коли вранці, після непроглядно темної ночі нарешті встає сонце. Коли нещадно пече сонце, холодна вода в радість, а взимку, коли мороз, насолоду дає гаряча вода. Так і коли відданий тішиться й насолоджується духовним щастям, що йому дарує Господь, вже пізнавши, який є матеріальний світ, його втіха й насолода незрівнянно більші.

Pán pokračoval: “Když Můj oddaný přijde o veškeré hmotné bohatství a opustí ho příbuzní, přátelé a rodinní příslušníci, a protože se o něho nemá kdo postarat, přijme bezvýhradné útočiště u lotosových nohou Pána. Šríla Naróttama dás Thákur o tom zpívá: “Můj drahý Pane Krišno, ó synu Nandy Mahárádže, nyní přede mnou stojíš se Šrímatí Rádhárání, dcerou krále Vrišabhánua. Odevzdávám se Ti. Prosím, přijmi mě a neodkopávej mě. Nemám žádné jiné útočiště než Tebe.”

Господь казав далі: «Коли Мій відданий втрачає все, що тільки мав матеріального, і коли від нього відвертаються родичі, друзі і родина, він крім Господа вже нікому не цікавий, повністю віддається під захист Його лотосових стіп». Шріла Нароттама даса Тгакура Махараджа співає про це: «Мій любий Господи Крішна, сину Нанди Махараджі! Ось Ти стоїш переді мною з Шріматі Радгарані, дочкою царя Врішабгану. Я віддаю себе Тобі. Прошу, прийми мене, не жени мене геть. В мене немає іншого притулку, тільки Ти».

Když je oddaný umístěn do takzvaně strastipné situace a zbaven bohatství a rodiny, pokouší se dostat zpět své původní bohatství. I když se však znovu a znovu snaží, Krišna mu opakovaně bere všechny jeho prostředky. Tak je nakonec z hmotných činnosti zklamaný a v tomto stavu se může plně odevzdat Nejvyšší Osobnosti Božství. Těmto osobám Pán poradí z nitra, aby se sdružovaly s oddanými. Tak přirozeně vyvinou sklon sloužit Osobnosti Božství a okamžitě od Pána dostanou vše potřebné k rozvoji vědomí Krišny. Neoddaní si však velmi pečlivě chrání svoji životní úroveň. Obvykle proto neuctívají Nejvyšší Osobnost Božství, ale Pána Šivu nebo jiné polobohy kvůli okamžitému hmotnému zisku. Bhagavad-gītā proto uvádí: kāṅkṣantaḥ karmaṇāṁ siddhiṁ yajanta iha devatāḥ: “Karmí uctívají různé polobohy, aby dosáhli v tomto hmotném světě úspěchu.” Pán Krišna také říká, že ti, kdo uctívají polobohy, nemají vyzrálou inteligenci. Oddaní se proto kvůli silnému poutu k Nejvyššímu Pánu, Osobnosti Božství, neobracejí pošetile na polobohy.

Отож коли відданий опиняється в умовах, в яких, здається, страждає, не маючи ні багатства, ні сім’ї, він знову намагається матеріально багатіти. Але кожна спроба закінчується тим, що Крішна знову відбирає всі його здобутки. Зрештою відданий остаточно розчаровується в матеріальній діяльності і, зазнавши поразки у всіх своїх намаганнях, повністю віддається Верховному Богові-Особі. Таку людину Господь, що в її серці, нараює шукати товариства Своїх відданих. Від спілкування з відданими у людини природно виникає бажання служити Богові-Особі, і тоді Господь забезпечує їй усі можливості робити поступ в свідомості Крішни. Невідданий натомість дбає про те, щоб зберегти матеріальні умови свого життя, і тому майже ніхто з невідданих не йде поклонятися Верховному Богові-Особі. Вони поклоняються Господу Шіві чи іншим півбогам, бо прагнуть мати з того негайну користь. Тому в «Бгаґавад-ґіті» сказано: ка̄н̇кшантах̣ карман̣а̄м̇ сіддгім̇ йаджанта іха девата̄х̣ — кармі, прагнучи успіху в матеріальному світі, поклоняються різноманітним півбогам. Господь Крішна також каже, що розум тих, хто поклоняється півбогам, є не дуже зрілий. А віддані Верховного Бога-Особи сильно прив’язані до Нього і тому не йдуть поклонятися півбогам, як це роблять немудрі люди.

Pán Krišna řekl králi Judhišthirovi: “Mého oddaného nezastraší žádná nepříznivá životní situace; je neustále pevný a neochvějný. Proto mu dávám Sám Sebe a obdařím ho takovou přízní, aby mohl dosáhnout nejvyššího životního úspěchu.” Milost udělená osvědčenému oddanému Nejvyšší Osobností se nazývá brahma, což naznačuje, že její velikost lze přirovnat jen k všepronikající velikosti Brahmanu. Brahma znamená neomezeně velký a nekonečně se rozšiřující. Tato milost je také popsána jako paramam, neboť ji v hmotném světě nelze k ničemu přirovnat, a také sūkṣmam, velmi jemná. Nejen, že je Pánova milost vůči osvědčenému oddanému velká a neomezeně se šíří, ale má povahu té nejvznešenější transcendentální lásky mezi oddaným a Pánem. Dále je popsána jako cin-mātram, zcela duchovní. Slovo mātram poukazuje na absolutní duchovnost beze stopy hmotných kvalit. Nazývá se také sat (věčná) a anantakam (neomezená). Jelikož Pánův oddaný získává tak neomezený duchovní prospěch, proč by měl uctívat polobohy? Oddaný Krišny neuctívá Pána Šivu, Brahmu nebo jakéhokoliv jiného podřízeného poloboha, ale zcela se oddává transcendentální láskyplné službě Nejvyšší Osobnosti Božství.

Господь Крішна сказав цареві Юдгіштгірі: «Моєму відданому не страшні жодні несприятливі умови; він завжди стійкий і рішучий. Тому Я віддаю Себе йому і ще всіляко сприяю, щоб він досяг в житті найвищого успіху». Милість, що нею Бог-Особа обдаровує перевіреного відданого, змальовано як Брахман, тобто милість ця така велика, що її можна прирівняти лише до всепроникаючої величі. Брахман означає те, що є безмежно велике і водночас безмежно зростає. Цю милість також називають парама, бо вона не має рівної в матеріальному світі, і ще сукшмам, тонка. Милість Господа до Його відданого, що пройшов випробовування, не лише велика й безмежно зростає, вона ще заховує найвище — трансцендентну любов, що зв’язує відданого і Господа. Цю милість далі описано як чін-матрам, цілковито духовну. Слово матрам тут означає «абсолютно духовна, не домішана матеріальними якостями». Цю милість називають ще сат (вічна) і анантакам (безмежна). То навіщо відданому, що має винагородою таку безмежну духовну користь, поклонятися півбогам? Відданий Крішни не поклоняється ані Господу Шіві чи Брахмі, ані будь-якому з підлеглих їм півбогів. Він повністю віддає себе трансцендентному любовному служінню Верховному Богові-Особі.

Šukadéva Gósvámí pokračoval: “Polobohy v čele s Pánem Brahmou a Pánem Šivou, mezi něž patří Pán Indra, Čandra, Varuna a ostatní, mohou jejich oddaní svým správným nebo špatným chováním velmi rychle uspokojit nebo také rozzlobit. To však neplatí o Nejvyšší Osobnosti Božství, Višnuovi.” To znamená, že každou živou bytost v tomto hmotném světě včetně polobohů řídí tři kvality hmotné přírody, a proto v hmotném světě převládají kvality nevědomosti a vášně. Oddaní, kteří přijímají požehnání od polobohů, jsou také nakaženi hmotnými kvalitami, zvláště vášní a nevědomostí. Pán Šrí Krišna proto v Bhagavad-gītě prohlásil, že přijímat požehnání od polobohů je méně inteligentní, protože jejich výsledky jsou pomíjivé. Získat hmotné bohatství uctíváním polobohů je snadné, ale výsledek je někdy katastrofální. Proto si požehnání od polobohů cení jen méně inteligentní lidé. Osoby, které přijímají požehnání od polobohů, postupně zpyšní na své hmotné bohatství a stanou se lhostejnými ke svým dobrodincům.

Шукадева Ґосвамі оповідав далі: «Своїми добрими діями той, хто поклоняється півбогам, як-от Господь Індра, Чандра, Варуна та іншим, з Господом Брахмою й Господом Шівою на чолі, може легко їх вдоволити, а поганими учинками розлютити. Не такий є Верховний Бог-Особа Вішну». Це означає, що кожна жива істота в матеріальному світі, і півбоги теж, підкорені трьом ґунам матеріальної природи, а в матеріальному світі переважають якості невігластва й страсти. Ті, що отримують благословення від півбогів, разом з тим заражуються від них матеріальними якостями, насамперед страстю й невіглаством. Тому Господь Шрі Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті», що шукати за благословенням півбогів не дуже мудро, бо наслідки такого благословення минущі. Поклоняючись півбогам, можна легко забагатіти, проте подеколи це веде до згубних наслідків. Отже, благословіння півбогів існують для нерозумних людей. Здобувши від півбогів благословення, такі люди з часом починають, запишавшись зі свого матеріального багатства, нехтувати своїх добродійників-півбогів.

Šukadéva Gósvámí oslovil krále Paríkšita: “Můj milý králi, Pán Brahmá, Pán Višnu a Pán Šiva, hlavní trojice hmotného stvoření, mohou požehnat nebo proklít každého. Z této trojice jsou Pán Brahmá a Pán Šiva velmi snadno uspokojeni, ale také se velmi snadno rozzlobí. Jsou-li spokojeni, dávají požehnání bez rozmýšlení, a když se zlobí, oddaného bez rozmyslu proklejí. Pán Višnu však takový není, ale vše pečlivě rozvažuje. Kdykoliv od něho oddaný něco chce, Pán Višnu nejprve zvažuje, zda toto požehnání z konečného hlediska oddanému prospěje. Pán Višnu nikdy neuděluje požehnání, které by pro oddaného nakonec mělo katastrofální následky. Svojí transcendentální povahou je vždy milostivý, a proto před udělením požehnání zvažuje, jestli to bude pro oddaného prospěšné. Jelikož je Nejvyšší Pán, Osobnost Božství, vždy milostivý, i když se zdá, že zabil démona nebo se na oddaného zdánlivě rozzlobí, Jeho jednání je vždy příznivé. Nejvyšší Pán, Osobnost Božství, je tedy znám jako všedobrý. Vše, co dělá, je dobré.”

Шукадева Ґосвамі сказав цареві Парікшіту: «Любий царю, Господь Брахма, Господь Вішну й Господь Шіва є головна трійця у матеріальному творінні, і вони можуть благословити чи проклясти кожного. З цих трьох Господа Брахму й Господа Шіву дуже легко вдоволити і так само легко прогнівити. Якщо вони задоволені, вони роздають благословення не роздумуючи, а, розгнівавшись, без вагань проклинають свого відданого. Господь Вішну не такий. Господь Вішну завжди розважає. Перш як дати Своєму відданому чого той хоче, Господь Вішну зважує, чи справді таке благословення обернеться відданому на добро. Господь Вішну ніколи не дасть благословення, яке врешті-решт буде згубне для відданого. Його трансцендентна природа така, що Він милостивий завжди, і тому перш як дати благословення Він завжди обдумує, чи справді воно буде відданому на користь. Верховний Бог-Особа завжди милостивий, а тому навіть якщо Він вбиває демона чи раптом розсердиться на відданого — принаймні так здається, дії Його завжди во благо. Тому Верховного Бога-Особу знають як всеблагого. Все, що Він робить, обертається на добро».

Pokud jde o požehnání polobohů jako Pán Šiva, vznešení mudrci uvádějí tento historický příběh. Jednou se Pán Šiva samotný dostal do velkého nebezpečí poté, co požehnal démonu Vrikásurovi, synovi Šakuniho. Vrikásura chtěl získat požehnání a snažil se rozhodnout, které ze tří božstev uctívat, aby je získal. Mezitím potkal vznešeného mudrce Náradu a zeptal se, na koho se obrátit, aby za svoji askezi rychle získal výsledek: “Které ze tří božstev, jmenovitě Pána Brahmu, Pána Višnua či Pána Šivu, lze nejrychleji uspokojit?” Nárada prohlédl démonův plán a poradil mu: “Nejlépe uděláš, když budeš uctívat Pána Šivu. Pak rychle získáš vytoužený výsledek. Pán Šiva je velmi rychle uspokojen, ale také se rychle rozzlobí. Snaž se tedy potěšit jeho.” Nárada poté uvedl příklady, kdy démoni jako Rávana a Banásura obdrželi velké bohatství jen díky tomu, že potěšili Pána Šivu modlitbami. Protože vznešený mudrc Nárada znal povahu démona Vrikásury, neporadil mu obrátit se na Višnua nebo Pána Brahmu. Osoby jako Vrikásura, které se nacházejí v hmotné kvalitě nevědomosti, nedokáží Višnua uctívat.

Щодо благословення, яке може дати півбог, наприклад Господь Шіва, великі мудреці розповідають таку правдиву історію. Сталося так, що Господь Шіва, давши благословення демону Врікасурі, синові Шакуні, сам потрапив у небезпеку. Врікасура шукав собі якогось благословення. Він намагався з’ясувати, якому з трьох панівних божеств слід поклонятися, щоб отримати благословення. Натоді йому випало стріти великого мудреця Нараду, і він запитав у нього, до кого слід звернутися, щоб якнайскоріше отримати наслідки від аскези. Він спитав, кого з трьох богів можна вдоволити найшвидше — Господа Брахму, Господа Вішну чи Господа Шіву. Нарада, знаючи заміри демона, порадив таке: «Тобі ліпше поклонятися Господу Шіві. Це швидко дасть бажані наслідки. Вдоволити Господа Шіву легко, але розсердити теж простіше простого. Моя рада — спробуй вдоволити Господа Шіву». Нарада послався на випадки з демонами Раваною й Банасурою, що здобули величезне багатство єдино завдяки тому, що вдоволили Господа Шіву своїми молитвами. Знавши натуру демона Врікасури, великий мудрець Нарада не порадив йому звернутися до Вішну чи Господа Брахми. Річ у тому, що люди, які перебувають під впливом матеріальної ґуни невігластва, як оце Врікасура, устійненими в поклонінні Вішну бути не можуть.

Poté, co démon Vrikásura obdržel pokyn od Nárady, odešel do Kedáranáthu, poutního místa nedaleko Kašmíru, které existuje dodnes. Je téměř neustále pokryto sněhem, ale v červenci je možné spatřit božstvo Pána Šivy a jeho oddaní se mu chodí poklonit. Když se podle védských zásad něco nabízí božstvům k jídlu, obětuje se to do ohně. Ohňová oběť je tedy nezbytná při všech obřadech. Śāstry konrétně uvádějí, že bohům se má obětovat jídlo prostřednictvím ohně. Démon Vrikásura tedy odešel do Kedáranáthu a zažehl obětní oheň, aby potěšil Pána Šivu.

ізнавшись від Наради, що і як слід робити, демон Врікасура пішов до Кедаранатги. Місце прощі Кедаранатга існує і донині, воно розташоване поблизу Кашміру. Кедаранатга майже весь час вкрита снігом, але певної пори року, в липні, туди можна дістатися і побачити божество. В той час туди приходять віддані Господа Шіви, щоб вшанувати його божество. Кедаранатга — місце прощі для відданих Господа Шіви. Згідно з ведичними правилами коли божеству пропонують їсти, це роблять як жертву на вогонь. Тому на кожний обряд виконують вогненне жертвопринесення. В шастрах робиться великий наголос на тому, що пропонувати богам їсти слід через вогонь. Отже, демон Врікасура пішов до Кедаранатги і, щоб вдоволити Господа Шіву, розпалив жертовне вогнище.

Po zapálení ohně ve jménu Pána Šivy mu začal Vrikásura pro jeho potěšení obětovat vlastní maso, které si uřezával z těla. To je příklad uctívání v kvalitě nevědomosti. Bhagavad-gītā zmiňuje různé druhy obětí. Některé jsou v kvalitě dobra, jiné v kvalitě vášně a další v kvalitě nevědomosti. Protože v tomto hmotném světě žijí různé druhy lidí, existují různé druhy tapasyi a uctívání. Svrchovaná tapasya, vědomí Krišny, je však nejpokročilejší jóga a nejvyšší oběť. Bhagavad-gītā potvrzuje, že nejpokročilejší jóga znamená neustále myslet na Pána Krišnu v srdci a nejvyšší obětí je provádění saṅkīrtana-yajñi.

Запаливши для Шіви вогнище, він почав пропонувати йому власну плоть, відрізаючи від тіла шматки, — він думав в такий спосіб догодити Господу Шіві. Це типовий приклад поклоніння в невігластві. В «Бгаґавад-ґіті» згадано за різні типи жертвопринесень. Деякі з них є в ґуні добра, деякі в ґуні страсти, а інші в ґуні невігластва. Є різні типи людей, і відповідно до того є різні типи тапас’ї й поклоніння. Але найвища тапас’я, свідомість Крішни — це найвища йоґа і найвище жертвопринесення. «Бгаґавад-ґіта» стверджує, що найвищою йоґою є завжди думати в серці про Господа Крішну, а найвище жертвопринесення — виконувати санкіртана-яґ’ю.

V Bhagavad-gītě se uvádí, že uctívači polobohů ztratili inteligenci. Z dalšího textu této kapitoly vyplývá, že Vrikásura chtěl uspokojit Pána Šivu kvůli podřadnému materialistickému cíli, jenž byl pomíjivý a nepřinášel skutečný prospěch. Asurové neboli osoby v kvalitě nevědomosti taková požehnání od polobohů přijímají. V naprostém protikladu k této oběti v kvalitě nevědomosti je velmi jednoduchý proces arcanā-vidhi pro uctívání Pána Višnua nebo Krišny. Pán Krišna říká v Bhagavad-gītě, že od svého oddaného přijímá i kousek ovoce, květinu nebo trochu vody, což dokáže obstarat kdokoliv, bohatý či chudý. Od bohatých lidí se samozřejmě neočekává, že budou Pánu obětovat jen trochu vody, kousek ovoce nebo lístek-měli by obětovat úměrně svému postavení. Je- li však oddaný velmi chudý, Pán přijme i tu nejskromnější oběť. Uctívání Pána Višnua či Krišny je velmi jednoduché a může ho provádět každý v tomto světě. Uctívání v kvalitě nevědomosti, které předvedl Vrikásura, však není jen velmi obtížné a bolestivé, ale také to je zbytečná ztráta času. Proto Bhagavad-gītā uvádí, že uctívači polobohů postrádají inteligenci-jejich uctívání je velmi obtížné a zároveň je výsledek nejistý a pomíjivý.

В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що ті, хто поклоняється півбогам, втратили всякий глузд. Далі ми побачимо, що Врікасура прагнув вдоволити Господа Шіву заради третьосортного матеріального «благословення», минущого й позбавленого будь-якої користи. Асури, тобто ті, що живуть у невігластві, завжди прохають у півбогів подібних благословень. Повна противага такому жертвопринесенню в ґуні невігластві — метод арчана-відгі, поклоніння Господу Вішну чи Крішні. Цей метод дуже простий. Господь Крішна у «Бгаґавад-ґіті» каже, що Він приймає від Свого відданого навіть плід чи квітку або трохи води, а на це може стягнутися будь-яка людина, навіть найбідніша. Звісно, це не означає, що багатій може обмежитись тим, що буде підносити Господеві трохи води, якийсь фрукт або листочок. Цього замало. Офіри багатої людини мають відповідати її становищу. Але якщо відданий є людина бідна, то Господь прийме від нього навіть найскромніше підношення. Поклонятися Господу Вішну, Крішн, дуже просто, і під силу будь-якій людині. Що ж до поклоніння в ґуні невігластва, то це не лише дуже складно й супроводжується стражданням, але й марна витрата часу. Тому в «Бгаґавад-ґіті» вказано, що ті, хто поклоняються півбогам, геть не мають розуму: їхні методи на поклоніння дуже складні, а наслідки, що вони отримують, непевні і минущі.

Ačkoliv Vrikásura prováděl svoji oběť šest dní, nepodařilo se mu spatřit Pána Šivu, což byl jeho cíl. Chtěl ho vidět tváří v tvář a požádat ho o požehnání. To je další rozdíl mezi démony a oddanými. Oddaný je přesvědčen, že vše, co obětuje Božstvu ve výlučné oddané službě, Pán přijímá, ale démon chce spatřit své uctívané božstvo na vlastní oči, aby mohl požehnání přijmout přímo. Oddaný neuctívá Višnua nebo Pána Krišnu kvůli požehnání. Proto se oddaný nazývá akāma, prostý touhy, a neoddaný se nazývá sarva-kāma, toužící po všem. Sedmého dne se démon Vrikásura rozhodl, že by si měl uříznout hlavu a obětovat ji pro potěšení Pána Šivy. Vykoupal se tedy v blízkém jezeře a aniž by si osušil tělo a vlasy, připravil se, že si uřízne hlavu. Podle védského systému se zvíře, které má být obětováno, musí nejprve umýt a obětuje se, dokud je mokré. Když se démon chystal uříznout si hlavu, Pána Šivy se zmocnil velký soucit. Tento soucit je příznakem kvality dobra. Pán Šiva se nazývá tri-liṅga, “směs tří hmotných kvalit”. Proto je jeho projev přirozeného soucitu příznak kvality dobra. Tento soucit je však přítomen v každé živé bytosti. V Pánu Šivovi se neprojevil proto, že démon obětoval svoje maso, ale protože se chystal spáchat sebevraždu. To je přirozený soucit. I obyčejný člověk, který vidí někoho připraveného spáchat sebevraždu, se pokusí ho zachránit. Udělá to automaticky, není třeba ho o to žádat. Proto když se Pán Šiva zjevil z ohně, aby démonovi zabránil v sebevraždě, nebyl to projev nějaké velké náklonnosti.

Врікасура робив жертвопринесення впродовж шести днів, проте Господа Шіви досі не бачив, хоча саме такою була його мета. Він хотів побачити Господа Шіву на власні очі і попрохати в нього благословення. Це ще одна відмінність між демоном і відданим. Відданий певний: все, що він пропонує Божеству як служіння у цілковитій відданості, Господь приймає — а демон прагне бачити божество, що йому поклоняється, на живі очі, і прохати благословення особисто. Відданий же поклоняється Вішну чи Господу Крішні не заради благословення. Тому відданого називають акама, вільний від бажань, а невідданого — сарва-кама, той, хто весь час чогось хоче. Нарешті настав сьомий день, і тоді демон Врікасура вирішив, що відріже собі голову і запропонує її Господу Шіві на насолоду. Він зробив омовіння в озері неподалік і, не висушивши тіла й волосся, приготувався відрізати собі голову. За ведичними правилами тварину, яку мають принести в жертву, слід вимити і офірувати, поки мокра. Демон рішуче налаштувався відтяти собі голову — і тоді Господь Шіва зчулився на нього. Таке співчуття є ознакою ґуни добра. Господа Шіву називають трілінґа. Тож коли він проявляє свою співчутливу натуру, це є ознакою якости добра. Кожна жива істота співчуває іншим. Господь Шіва зглянувся на Врікасуру, тому що бачив: демон офірує на жертовний вогонь власне тіло. Таке співчуття є природне. Навіть коли звичайна людина бачить, що хтось збирається накласти на себе руки, вона почувається до обов’язку не допустити самогубства. Це природний порив, і в цьому випадку нікого прохати не треба. Отже, коли Господь Шіва вийшов з вогню, щоб не дати демону вчинити самогубство, то не була якась надзвичайна ласка до демона.

Dotek Pána Šivy zachránil démona před sebevraždou; zranění se mu okamžitě zacelila a jeho tělo bylo jako dřív. Poté Pán Šiva řekl démonovi: “Můj milý Vrikásuro, není třeba, aby sis uřízl hlavu. Můžeš mě požádat o jakékoliv požehnání a já ti tvé přání splním. Nevím, proč sis chtěl pro mé potěšení uříznout hlavu. Potěší mě i oběť v podobě trochy vody.” Podle védského procesu se śiva-liṅga neboli podoba Pána Šivy v chrámu uctívá pouhým obětováním vody Gangy, protože se uvádí, že Pána Šivu velmi těší, když se mu na hlavu lije voda Gangy. Oddaní obvykle obětují vodu Gangy a listy stromu bilva, které jsou zvláště určeny jako obětiny Pánu Šivovi a bohyni Durze. Pánu Šivovi se také obětuje plod tohoto stromu. Pán Šiva ujistil Vrikásuru, že ho těší velmi jednoduché uctívání. Proč tedy tak dychtil uříznout si hlavu a proč si působil takovou bolest řezáním si těla na kusy, které pak obětoval do ohně? Tak tvrdá askeze není nutná. Pán Šiva byl přesto ze soucitu připraven, dát mu jakékoliv požehnání chce.

Доторк Господа Шіви до тіла демона врятував того від самогубства. Рани на демоновім тілі одразу загоїлися, тіло стало таке, яким було раніше. Тоді Господь Шіва сказав демону:
— Любий Врікасуро, потреби стинати собі голову немає. Прохай в мене будь-якого благословення, і я виконаю твоє бажання. Я не розумію, навіщо заради того, щоб вдоволити мене, ти хочеш відрізати собі голову. Мене можна задоволити, навіть піднісши трохи води.
І справді, за ведичним правилом шіва-лінзі, формі Господа Шіви в храмі, поклоняються, пропонуючи воду Ґанґи, бо відомо, що Господь Шіва дуже задоволений, коли голову йому поливають водою з Ґанґи. Звичайно його віддані пропонують йому воду Ґанґи й листки з дерева білва, яке особливо призначене на офіру Господу Шіві й богині Дурзі. Пропонують Господу Шіві також плоди цього дерева. Господь Шіва запевнив Врікасуру, що його вдоволює і найневибагливіше поклоніння, і стинати собі голову потреби немає. Та й ті страждання, коли він відрізав шматки від власного тіла й пропонував плоть на вогонь, були ні до чого. Такі суворі покути не були потрібні. У всякому разі Господь Шіва вирішив дати демонові того благословення, якого той схоче.

Když démon dostal od Pána Šivy tuto nabídku, požádal o hrozivé a odporné požehnání. Byl velmi hříšný a hříšníci nevědí, o jaké požehnání by měli božstvo žádat. Proto Pána Šivu požádal, aby ho obdařil takovou mocí, že jakmile se dotkne něčí hlavy, ta okamžitě pukne a osoba zemře. Bhagavad-gītā popisuje démony jako duṣkṛtī, ničemy. Kṛtī znamená “velmi záslužný”, ale když se k tomu přidá duḥ, znamená to “odporný”. Místo odevzdání se Nejvyšší Osobnosti Božství duṣkṛtī uctívají různé polobohy, aby získali odporné hmotné výhody. I když mají duṣkṛtī schopnost myslet a další přednosti, používají je k odporným činům. Materialističtí vědci někdy například vymyslí smrtonosnou zbraň. Vědecký výzkum vedoucí k takovému vynálezu zajisté vyžaduje velmi dobrý mozek, ale místo toho, aby vymysleli pro lidstvo něco prospěšného, vymýšlejí to, co urychlí smrt, kterou má již teď každý člověk jistou. Nedokáží projevit svoje přednosti vymyšlením něčeho, co může zachránit člověka před smrtí; místo toho vymýšlejí zbraně urychlující umírání. Také Vrikásura místo toho, aby Pána Šivu požádal o něco prospěšného pro lidskou společnost, požádal o věc lidstvu velmi nebezpečnou. Pán Šiva je dostatečně mocný, aby dokázal udělit jakékoliv požehnání, takže od něho démon mohl chtít něco prospěšného. Ve svém sobeckém zájmu však požádal, aby každý, jehož hlavy se dotkne rukou, okamžitě zemřel. Pán Šiva pochopil démonův motiv a velmi litoval, že mu slíbil jakékoliv požehnání. Svůj slib už nemohl vzít zpátky, ale v srdci se velmi rmoutil, že mu má dát pro lidstvo tak nebezpečné požehnání. Oddaní Osobnosti Božství nikdy nežádají Pána Višnua či Krišnu o žádné požehnání, a dokonce i když Pána o něco požádají, není to pro lidstvo vůbec nebezpečné. To je rozdíl mezi démony a oddanými, neboli uctívači Pána Šivy a uctívači Pána Višnua.

Щойно Господь Шіва пообіцяв Врікасурі дати будь-яке благословення, демон попрохав страшної й огидної речі. Демон був дуже гріховний, а грішники не мають найменшого поняття, якого благословення слід прохати в божества. Тому він попрохав в Господа Шіви наділити його такою силою, щоб від одного його доторку до чиєїсь голови та голова одразу б розколювалася і істота вмирала б на місці. В «Бгаґавад-ґіті» демони змальовані як душкріті, негідники. Кріті означає «гідний винагороди», але коли додають душ, то означає «огидний». Замість віддати себе Верховному Богові-Особі душкріті поклоняються різним півбогам заради якоїсь огидної матеріальної винагороди. Буває, такі демони (як оце нинішні вчені-матеріалісти) винаходять смертоносну зброю. Вони не можуть явити ніякої чудотворної сили, наприклад, винайти щось таке, від чого люди вже не знатимуть смерти, а натомість винаходять зброю, щоб можна було помирати передчасно. Господь Шіва має досить могутности, щоб дати будь-яке благословення, і тому демон міг попрохати в нього чогось корисного для людства, але ж ні: дбаючи власної користи, він попрохав, щоби кожний, чиєї голови він торкнеться, гинув на місці.
Господь Шіва зрозумів замір демона і вже жалкував, що пообіцяв йому дати будь-яке благословення, якого той попросить. Своєї обіцянки Він назад не забирав, але відчував, що це благословення буде небезпечне для людства. Демонів називають душкріті, негідники: адже незважаючи на те, що подеколи їх наділено неабиякими розумовими здібностями і різними талантами, вони застосовують ті здібності й таланти на огидні речі. Наприклад, демони-матеріалісти розробляють проекти смертоносної зброї. Наукові розвідки на такі винаходи певно потребують непересічного мозку, але замість винайти щось сприятливе для людського суспільства вони винаходять засоби прискорити смерть, яка і так прийде до кожного. Так само й Врікасура — замість прохати в Господа Шіви чогось, що служило б на добро людському суспільству, він попрохав лихої і небезпечної для людей речі. Тому Господу Шіві було прикро, що він пообіцяв дати демону своє благословення. Віддані Бога-Особи, проте, ніколи не прохають в Господа Вішну чи Крішни жодного благословення, а якщо чогось і прохають, то не такого, що загрожувало б людському суспільству. Така є різниця між демонами й відданими, тобто між тими, хто поклоняється Господу Шіві, і тими, хто поклоняється Господу Вішну.

Když Šukadéva Gósvámí vyprávěl příběh o Vrikásurovi, oslovil Mahárádže Paríkšita Bhárato, čímž poukázal na jeho zrození v rodině oddaných. Když byl Mahárádž Paríkšit ještě v lůně své matky, zachránil ho Pán Krišna. Později mohl Pána Krišnu požádat, aby ho zachránil znovu, před kletbou bráhmany, ale neudělal to. Démon se však chtěl stát nesmrtelným tím, že všechny pozabíjí dotekem ruky. Pán Šiva to věděl, ale protože to slíbil, požehnání mu dal.

Оповідаючи про Врікасуру, Шукадева Ґосвамі звертався до Махараджі Парікшіта як до Бгарати, відзначаючи тим, що цар Парікшіт народився в родині відданих. Господь Крішна врятував Махараджу Парікшіта, коли той був в материному лоні. Отже, Махараджа Парікшіт міг попрохати, щоб Господь Крішна врятував його і від прокляття брахмани, але він не зробив цього.
Демон намірявся вбити усіх доторком своєї руки і так стати безсмертним. Господь Шіва це розумів, але давши слово подарувати благословення, вже не міг його зламати.

Hříšný démon se však okamžitě rozhodl, že využije požehnání k zabití Pána Šivy a unese Gaurí (Párvatí), aby si s ní užíval. Ihned se tedy rozhodl položit ruku na hlavu Pána Šivy. Pán Šiva se tak ocitl v úzkých, ohrožován vlastním požehnáním daným démonovi. To je příklad toho, jak materialistický oddaný zneužívá moci získané od polobohů.

Але демон був такий гріховний, що зразу ж вирішив застосувати це благословення в свій спосіб: Господа Шіву вбити, а Ґаурі (Парваті) забрати собі для насолоди. Без ніяких вагань він вирішив торкнутися рукою до голови Господа Шіви. Господь Шіва опинився в неабиякій скруті. Давши демонові благословення, він сам наразився на небезпеку. Ось ще один приклад того, як відданий-матеріаліст зловживає силою, що отримав від півбогів.

Démon Vrikásura bez dalšího rozmýšlení přistoupil k Pánu Šivovi, aby mu položil ruku na hlavu. Pán Šiva se ho tak polekal, že se roztřásl a uprchl ze země na oblohu a pak na jiné planety, dokud nedosáhl hranic vesmíru nad vyššími planetárními soustavami. Prchal z jednoho místa na druhé, ale démon Vrikásura ho stále pronásledoval. Božstva vládnoucí jiným planetám jako Brahmá, Indra a Čandra nemohli přijít na žádný způsob, jak Pána Šivu zachránit před hrozícím nebezpečím, a ať přišel kamkoliv, všichni mlčeli.

Не роздумуючи й хвилі, демон Врікасура кинувся до Господа Шіви покласти йому на голову свою руку. Господь Шіва відчув такий страх, що все його тіло затремтіло. Він почав тікати з землі на небо, з неба на інші планети, аж досяг краю всесвіту, що понад вищими планетними системами. Господь Шіва тікав з одного місця в інше, але демон Врікасура не відставав. Жодне панівне божество з інших планет — ні Господь Брахма, ні Індра, ні Чандра не знали, як врятувати Господа Шіву від смертельної небезпеки. Господь Шіва вже був скрізь, та ніхто не міг нічим йому зарадити.

Pán Šiva nakonec přišel za Pánem Višnuem, který sídlí v tomto vesmíru na planetě zvané Švétadvíp. Je to zdejší Vaikuntha, jež existuje mimo vliv vnější energie. Pán Višnu je ve svém všepronikajícím rysu přítomen všude, ale tam, kde se zdržuje osobně, je atmosféra Vaikunthy. Bhagavad-gītā uvádí, že Pán je přítomen v srdci všech živých bytostí. Setrvává tedy v srdci mnoha živých bytostí nízkého původu, ale to neznamená, že On sám je také nízkého původu. Každé místo, kde se zdržuje, se změní ve Vaikunthu. Planeta v tomto vesmíru známá jako Švétadvíp je tedy také Vaikunthalóka. Śāstry uvádějí, že obydlí v lese je v kvalitě dobra, obydlí ve velkých městech a vesnicích je v kvalitě vášně a obydlí v atmosféře, kde převládají čtyři hříšné činnosti-nedovolený sex, požívání omamných látek, pojídání masa a hazardování-je v kvalitě nevědomosti. Obydlí v chrámu Višnua, Nejvyššího Pána, je však na Vaikuntě. Nezáleží na tom, kde chrám stojí; chrám samotný, ať je kdekoliv, je Vaikuntha. Také planeta Švétadvíp je Vaikuntha, i když se nachází v hmotném světě.

Нарешті Господь Шіва звернувся по захист до Господа Вішну, що у цьому всесвіті живе на планеті Шветадвіпі. Шветадвіпа — то планета Вайкунтга, що, хоча і розташована в цьому всесвіті, є непідвладна впливові зовнішньої енерґії. Господь Вішну перебуває скрізь в Своєму всепроникаючому аспекті, але місце, де Він присутній особисто, називають Вайкунтгою. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господь перебуває в серці кожної живої істоти. Він перебуває і в серцях незліченних нижчих істот, але це не означає, що Він і сам є низьконароджений — радше місце, де Він перебуває, перетворюється на Вайкунтгу. Отож планета Шветадвіпа, що у цьому всесвіті, також є Вайкунтга. В шастрах сказано, що жити в лісі означає жити під переважним впливом ґуни добра, жити у великих містах і поселеннях — під впливом ґуни страсти, а жити там, де процвітає гріховна діяльність (її вирізняють чотири різновиди — недозволені статеві стосунки, вживання дурманних речовин, м’ясоїдство та азартні ігри) значить перебувати під впливом ґуни невігластва. Жити ж у храмі Верховного Господа Вішну все одно що жити на Вайкунтзі. Не має значення, де розташований храм; хоч би де був храм, він — то Вайкунтга. Так і планета Шветадвіпа: вона перебуває серед матерії, але сама є Вайкунтга.

Pán Šiva nakonec vstoupil na Švétadvíp Vaikunthu. Tam žijí vznešení světci, kteří jsou zcela prosti závistivé povahy vlastní hmotnému světu a netýkají se jich čtyři zásady hmotné činnosti, čili zbožnost, ekonomický pokrok, smyslový požitek a osvobození. Ten, kdo vstoupí na tuto Vaikunthu, se nikdy nevrátí do hmotného světa. Pán Nárájan je oslavován jako ten, který miluje své oddané, a jakmile na dálku poznal, že Pánu Šivovi hrozí velké nebezpečí, zjevil se jako brahmačárí a osobně šel Pána Šivu přivítat. Pán se zjevil jako dokonalý brahmačárí s opaskem kolem pasu, posvátnou šňůrou, oblečen v jelení kůži, s tyčí brahmačárího a růžencem raudra. (Růženec raudra se liší od růžence z tulasí a používají ho oddaní Pána Šivy.) Pán Nárájan oblečený jako brahmačárí stál před Pánem Šivou a záře vycházející z Jeho těla přitahovala nejen Pána Šivu, ale i démona Vrikásuru.

Господь Шіва ступив на Вайкунтгу-Шветадвіпу. На Шветадвіпі живуть великі мудреці, що на них, повністю вільних від заздрости і ненависти матеріальному світу, не поширюється дія чотирьох начал матеріального існування — релігійности, поліпшення умов існування, задоволення чуттів і звільнення. Той, хто приходить на Вайкунтгу, до матеріального світу вже не повертається. Господь Нараяна славетний тим, що має велику любов до Своїх відданих. Тому, зрозумівши, що Господу Шіві загрожує велика небезпека, Він з’явився у вигляді брахмачарі і підійшов до Шіви привітатися, бо побачив його здалека. Господь був взірцевий брахмачарі: в оленячій шкурі, підперезаний, священний шнур через плече, в руках брахмачарська палиця і вервиця раудра. (Вервиця раудра відрізняється від вервиці з туласі. Вервицею раудрою користуються віддані Господа Шіви.) Господь Нараяна стояв перед Господом Шівою вбраний як брахмачарі, тіло Його випромінювало яскраве сяйво, привабило не лише Господа Шіву, але й демона Врікасуру.

Pán Nárájan se Vrikásurovi uctivě poklonil, jen aby vzbudil jeho zájem a pozornost. Tak ho zastavil a oslovil ho: “Můj milý synu Šakuniho, vypadáš velmi unaveně, jako bys přicházel zdaleka. Jaký máš záměr? Proč jsi přišel až do tak dalekých končin? Vidím, že jsi unaven, a proto tě žádám, aby sis trochu odpočinul. Svoje tělo bys neměl zbytečně unavovat. Každý si těla velmi cení, protože jedině s ním může naplnit všechny touhy své mysli. Proto bychom ho neměli zbytečně trýznit.”

Щоб привернути увагу Врікасури та завоювати його прихильність, Господь Нараяна склав демонові шанобливі поклони. Демон не міг не зупинитися. Господь звернувся до нього:
— Любий сине Шакуні, здається, ти дуже натомився з дороги, бо подолав великий шлях. Що привело тебе сюди? Навіщо ти прийшов у таку далечінь? Я бачу, ти ледве стоїш на ногах від утоми. Прохаю, перепочинь трохи. Не виснажуй своє тіло без потреби. Всі дуже дбають за своє тіло, бо лише за допомогою тіла можна здійснити всі бажання розуму. Тому нам не слід зайве мучити своє тіло.

Brahmačárí oslovil Vrikásuru jako syna Šakuniho, jen aby ho přesvědčil, že Ho jeho otec Šakuni zná. Vrikásura pak brahmačárího považoval za někoho známého jeho rodině, a proto se mu jeho slova plná účasti zamlouvala. Než mohl démon protestovat, že nemá na odpočinek čas, Pán ho poučil o důležitosti těla, a to démona přesvědčilo. Každý člověk, a zvláště démon, považuje tělo za velmi důležité. Tak Vrikásura nabyl přesvědčení o tom, jak důležité je jeho tělo.

Брахмачарі звернувся до Врікасури як до сина Шакуні, щоб той перепевнився: цей брахмачарі знайомий з його батьком Шакуні. Врікасура і справді подумав, що той брахмачарі — особа його родині не чужа, а тому ласкава мова Господа знайшла в його серці відгук. Щоб демон не став сперечатися, що не має і хвилі вільної перепочити, Господь сказав йому про важливість тіла, і це демона переконало. Кожна людина, а надто демон, вважає своє тіло за дуже важливе. Слова про важливість тіла переконали і Врікасуру.

Potom, jen aby démona uklidnil, mu brahmačárí řekl: “Můj milý pane, jestli si myslíš, že můžeš vyjevit důvod, proč jsi podstoupil obtížnou cestu sem, možná ti budu schopen pomoci, abys snadno dosáhl svého cíle.” Pán mu nepřímo oznámil, že Pán jako Nejvyšší Brahman jistě dokáže napravit situaci způsobenou Pánem Šivou.

Далі, щоб заспокоїти демона, брахмачарі сказав:
— Любий повелителю, якщо ти ласкаво повідомиш, що змусило тебе взяти на себе такий труд — прийти сюди, то Я, мабуть, зможу тобі допомогти, щоб тобі було легко досягти своєї мети.
Господь непрямо дав зрозуміти, що Він є Верховний Брахман і тому певно без труднощів залагодить складну ситуацію, яку створив Господь Шіва.

Démona sladká slova Pána Nárájana v podobě brahmačárího velmi uklidnila a nakonec prozradil vše, k čemu došlo v souvislosti s požehnáním od Pána Šivy. Pán démonovi odpověděl: “Já osobně nevěřím, že ti Pán Šiva opravdu dal takové požehnání. Pokud vím, přišel o zdravý rozum. Při sporu se svým tchánem Dakšou byl proklet, aby se stal pišáčou (duchem). Tak se stal vládcem duchů a skřetů. Proto nemám v jeho slova žádnou důvěru. Jestli mu však stále věříš, můj milý králi démonů, proč se nepřesvědčíš tím, že si položíš ruku na svou hlavu? Jestli se požehnání ukáže jako falešné, můžeš toho lháře, Pán Šivu, okamžitě zabít, takže se v budoucnosti již neodváží dávat falešná požehnání.”

Від солодкої мови Господа Нараяни, що стояв перед ним у подобі брахмачарі, демон остаточно заспокоївся і розповів усе про благословення Господа Шіви. Господь відповів демонові так:
— Не йму віри, що Господь Шіва дав тобі таке благословення. Скільки Я знаю, у Господа Шіви не все гаразд з головою. Він посварився зі своїм тестем Дакшею, і його проклято стати пішачею (привидом). Тому він став проводарем злих духів і привидів. Я особисто його словам не довіряю. Але ти, любий царю демонів, здається, і досі віриш словам Господа Шіви — то перевір дане тобі благословення! Треба одне що покласти руку на власну голову. І якщо благословення виявиться обманом, негайно йди вбий цього облудника Господа Шіву, щоб він більш ніколи і нікому не роздавав фальшивих благословень.

Sladká slova Pána Nárájana a expanze Jeho svrchovaně mocná iluze démona zmátly, takže zapomněl na moc Pána Šivy a jeho požehnání a nechal se velmi snadno přesvědčit, aby si položil ruku na vlastní hlavu. Jakmile to udělal, hlava mu pukla, jako by do ní uhodil blesk, a okamžitě zemřel. Polobozi z nebes shazovali na Pána Nárájana květy, chválili Ho voláním “Sláva!” a “Děkujeme!” a klaněli se Mu. Po Vrikásurově smrti tak všichni obyvatelé vyšších planetárních soustav, jmenovitě polobozi, předkové, gandharvové a obyvatelé Džanalóky, shazovali na Osobnost Božství květy.

Від ласкавої мови Господа Нараяни та під впливом Його найвищої ілюзії, демон, спантеличений, геть забув, у чому саме полягало благословення, яке дав йому Господь Шіва. Тому було неважко переконати його, щоб він поклав руку собі на голову. Щойно демон це зробив, голова йому розкололася, наче у неї влучила блискавка. Смерть була миттєва. Півбоги з небесних планет почали осипати Господа Нараяну квітами, співати Йому хвалу й дякувати Йому. Кожен склав Господеві поклони. Коли Врікасура випустив дух, усі небожителі — півбоги, піти, ґандгарви і жителі Джаналоки стали сипати квіти на Бога-Особу.

Tak Pán Višnu v podobě brahmačárího zachránil Pána Šivu před hrozícím nebezpečím, a tím i celou situaci. Pán Nárájan pak Pánu Šivovi oznámil, že tento démon, Vrikásura, byl zabit za své hříšné činnosti. Zvláště se dopustil hříchu a urážky tím, že chtěl experimentovat na svém vládci, Pánu Šivovi. Pán Nárájan poté Pánu Šivovi řekl: “Můj milý pane, osoba, která urazí vznešené duše, nemůže dále žít. Zničí ji její vlastní hříšné činnosti a určitě je tomu tak v případě tohoto démona, který tě tak urazil.”

Так Господь Вішну в подобі брахмачарі врятував Господа Шіву від страшної небезпеки і знайшов вихід з лихої пригоди. Після всього Господь Нараяна сказав Господу Шіві, що демона Врікасуру вбито внаслідок його гріховної діяльности. Врікасура був великий грішник і вчинив велику образу: хотів випробувати свого володаря Господа Шіву. Тоді Господь Нараяна сказав Господу Шіві:
— Любий пане, людина, що образила велику душу, не може далі жити. Її знищують гріховні наслідки її дій, а цей демон безперечно вчинив проти тебе образу.

Milostí Nejvyšší Osobnosti Božství, Nárájana, který je transcendentální všem hmotným kvalitám, tak byl Pán Šiva zachráněn před smrtí rukou démona. Každý, kdo s vírou a oddaností naslouchá tomuto příběhu, bude jistě osvobozen ze zajetí hmoty a také ze spárů svých nepřátel.

Так милістю Верховного Бога-Особи Нараяни, що є трансцендентний щодо матеріальних якостей, Господа Шіву було врятовано. Вбити Шіву демонові не вдалося. Кожен, хто з вірою й відданістю слухає оповідь про те, як це сталося, запевно звільниться від матеріальної зумовлености, і з рук ворогів теж.

Takto končí Bhaktivédántův výklad 88. kapitoly knihy Krišna, nazvané “Vysvobození Pána Šivy”.

Так закінчується Бгактіведантів виклад вісімдесят восьмого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Вішну рятує Господа Шіву».