TEXT 2
TEXT 2
Verš
Текст
pavitram idam uttamam
pratyakṣāvagamaṁ dharmyaṁ
su-sukhaṁ kartum avyayam
павітрам ідам уттамам
пратйакша̄ваґамам̇ дгармйам̇
су-сукгам̇ картум авйайам
Synonyma
Послівний переклад
ра̄джа-відйа̄—цар освіти; ра̄джа-ґухйам—цар потаємного знання; павітрам—найчистіше; ідам—це; уттамам—трансцендентальне; пратйакша—безпосереднім досвідом; аваґамам—зрозуміле; дгармйам—релігійний принцип; су-сукгам—дуже щасливе; картум— те, що виконують; авйайам—вічне.
Překlad
Переклад
Toto poznání je královskou vědou a největším ze všech tajemství. Je nejčistší, a jelikož umožňuje přímo vnímat vlastní já na základě realizace, je dokonalostí náboženství. Nikdy nepomíjí a jeho uplatňování je nesmírně radostné.
Знання це — цар усього знання, таїна з таїн. Це знання — найчистіше, і воно дозволяє безпосередньо пізнати власну сутність шляхом духовного усвідомлення, а тому є досконалістю релігії. Воно безсмертне, і осягнення його радісне.
Význam
Коментар
Tato kapitola Bhagavad-gīty je nazývána královským vzděláním, jelikož podává esenci všech dříve vyložených nauk a filozofických směrů. K nejpřednějším filozofům Indie patří Gautama, Kaṇāda, Kapila, Yājñavalkya, Śāṇḍilya, Vaiśvānara a konečně Vyāsadeva, autor Vedānta-sūtry. O poznání v oblasti filozofie či transcendentální vědy tedy není nouze. Nyní Pán říká, že z veškerého takového poznání je devátá kapitola poznáním královským; je esencí všeho poznání, kterého lze nabýt studiem Ved a různých druhů filozofie. Je nejdůvěrnější, protože důvěrné, transcendentální poznání se týká porozumění rozdílu mezi duší a tělem. A vrcholem všeho důvěrného poznání — královským důvěrným poznáním — je oddaná služba.
Цю главу Бгаґавад-ґı̄ти названо царем усього знання, тому що вона є суть усіх раніше викладених філософій та систем поглядів. Є сім основних філософів Індії: Ґаутама, Кан̣а̄да, Капіла, Йа̄джн̃авалкйа, Ш́а̄н̣д̣ілйа, Ваіш́ва̄нара і, нарешті, Вйа̄садева, автор Веда̄нта-сӯтри. Таким чином, філософського або трансцендентального знання не бракує. Але Господь каже, що дев’ята глава — цар усього знання, суть усього знання, яке можна черпати з Вед та різних інших філософських джерел. Потаємне трансцендентальне знання дає розуміння різниці між душею і тілом. Але найбільш потаємне знання досягає свого апогею у відданому служінні Господеві, і воно є цар усього знання.
Lidé však bohužel nejsou seznamováni s tímto důvěrným poznáním, ale s poznáním vnějším. Obyčejné vzdělání zahrnuje mnoho oborů: politiku, sociologii, fyziku, chemii, matematiku, astronomii, inženýrství a tak dále. Na celém světě najdeme mnoho oborů poznání a mnoho velkých univerzit, ale není zde bohužel jediná univerzita či vzdělávací instituce, která by učila vědě o duši. Duše je přitom nejdůležitější částí těla, které je bez její přítomnosti bezcenné. Přesto lidé kladou velký důraz na potřeby těla a o duši, jež je základem života, se nestarají.
Загалом, люди позбавлені такого прихованого знання; їх виховують у межах неістотного, зовнішнього знання. В межах звичайного освітнього процесу люди вивчають багато різних предметів: політику, соціологію, фізику, хімію, математику, астрономію, технічні науки тощо. У всьому світі є чимало наукових закладів, безліч солідних університетів, але, на жаль, немає жодного університету або учбового закладу, де б вивчали науку про душу. А душа, проте, — найважливіша річ у тілі, без неї тіло втрачає свою вартість. Однак люди надають дуже великого значення тілесним потребам, зовсім не дбаючи про душу, яка оживляє це тіло.
Bhagavad-gītā (zvláště počínaje druhou kapitolou) zdůrazňuje, jak je duše důležitá. Na samém počátku Pán říká, že tělo je pomíjivé, ale duše nikoliv (antavanta ime dehā nityasyoktāḥ śarīriṇaḥ). To je důvěrná část poznání — duše se liší od těla a je svou povahou neměnná, nezahubitelná a věčná. Avšak to ještě neposkytuje žádné údaje o její činné povaze. Někteří lidé vědí, že duše se liší od těla, ale domnívají se, že po skonání těla spočine tehdy již osvobozená duše v prázdnotě a stane se neosobní. Ve skutečnosti tomu tak ale není. Je-li duše v těle tak činná, jak by mohla být po osvobození od něho nečinná? Je činná stále. Je-li věčná, je tedy věčně činná, a její činnosti v duchovním království představují nejdůvěrnější poznání. Proto zde stojí, že činnosti duše jsou podstatou královského poznání, které je ze všeho poznání nejdůvěrnější.
Бгаґавад-ґı̄та, починаючи з другої глави, особливо наголошує на важливості душі. З самого початку Господь каже, що тіло — тлінне, тоді як душа — нетлінна (антаванта іме деха̄ нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣). Ця потаємна частина знання полягає в простому розумінні того, що духовна душа відмінна од тіла, і що її природа незмінна, непідвладна руйнуванню і вічна. Але це ще не дає позитивної інформації про душу. Іноді людям здається, що душа відмінна од тіла, і що коли тіло закінчує своє існування, душа визволяється з нього і нібито залишається в порожнечі, втрачаючи свою індивідуальність. Але це не так. Як може душа, така активна в тілі, стати абсолютно пасивною, звільнившись з нього? Душа завжди активна. Якщо вона вічна, то вона й вічно активна, і її діяльність в духовному царстві складає найпотаємнішу частину духовного знання. Тому це знання про діяльність духовної душі визначено тут як царя усього знання, найпотаємнішу Його частину.
Védské spisy líčí, že toto poznání představuje nejčistší podobu ze všech činností. Padma Purāṇa předkládá rozbor hříšných činností člověka a ukazuje, že jsou výsledkem opakovaného hříšného jednání v minulosti. Lidé, kteří jednají s touhou po plodech své práce, jsou zapleteni v různých stádiích a formách hříchů a jejich následků. Když se zaseje semínko stromu, strom nezačne růst okamžitě před našima očima. Nejprve je malou, klíčící rostlinkou, postupně se vyvíjí ve strom, rozkvete a nese plody a ten, kdo semínko zasel, z nich má nakonec užitek. Když člověk spáchá hříšný čin, je to podobné: ovoce jeho hříchu dozraje také až za nějakou dobu. Jsou různá stádia — sám již mohl hříšného jednání zanechat, ale jeho výsledky neboli plody na něj teprve čekají. Některé hříchy jsou dosud v podobě semínka a jiné již nesou plody v podobě neštěstí a bolesti, které zakoušíme.
Це знання, як свідчить ведична література — найчистіша форма всієї діяльності. В Падма Пура̄н̣і проаналізовано гріховну діяльність людини і показано, що гріх походить від гріха. Ті, хто вдаються до кармічної діяльності, заплутуються в гріховних наслідках у їхніх різних фазах та формах. Наприклад, якщо посіяти насіння якогось дерева, це ще не означає, що дерево одразу ж виросте, — на це потрібний час. Спочатку з’являється невеликий пагін, далі він набуває форми дерева, потім цвіте, плодоносить, і лише тоді, коли весь процес завершено, людина, що посіяла сім’я, насолоджується квітами й плодами. Так само і гріховному вчинку потрібний деякий час, щоб почати плодоносити. Існують різні стадії дозрівання гріхів. Людина може перестати грішити, але все ще пожинатиме наслідки або плоди своїх минулих гріховних вчинків. Є гріхи, які поки що перебувають у вигляді сім’я, а є гріхи, які вже плодоносять і плоди яких ми пожинаємо в формі страждань та болі.
Ve dvacátém osmém verši sedmé kapitoly bylo vysvětleno, že ten, jehož reakce za všechny hříšné činy již pominuly a jenž jednal vždy zbožně, je nedotčen dvojností hmotného světa a začne prokazovat oddanou službu Nejvyšší Osobnosti Božství, Kṛṣṇovi. Jinými slovy ti, kdo se věnují oddané službě Nejvyššímu Pánu, jsou již zbaveni reakcí. To stojí také v Padma Purāṇě:
Як сказано в двадцять восьмому вірші сьомої глави, людина, що остаточно розквиталася з наслідками своєї гріховної діяльності й цілковито поринула в благочестиву діяльність, звільнившись од двоїстості матеріального світу, присвячує себе відданому служінню Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Іншими словами, ті, хто насправді повністю віддали себе Верховному Господеві, вільні від усіх гріховних наслідків. Це підтверджується в Падма Пура̄н̣і:
kūṭaṁ bījaṁ phalonmukham
krameṇaiva pralīyeta
viṣṇu-bhakti-ratātmanām
кӯт̣ам̇ бı̄джам̇ пгалонмукгам
крамен̣аіва пралı̄йета
вішн̣у-бгакті-рата̄тмана̄м
U těch, kdo oddaně slouží Nejvyšší Osobnosti Božství, všechny reakce za hříšné jednání — ať už nesoucí plody, dozrávající nebo v podobě semínka — postupně mizí. Oddaná služba má tedy velkou očistnou sílu; je nazývána pavitram uttamam, nejčistší. Uttama znamená transcendentální. Slovo tamas poukazuje na tento hmotný svět neboli temnotu a uttama je to, co je vůči hmotným činnostem transcendentální. Oddaná služba nemá být nikdy považována za hmotnou činnost, přestože se někdy zdá, že oddaní pracují jako obyčejní lidé. Ten, kdo je s oddanou službou obeznámen, ví, že není hmotná. Je to duchovní činnost plná oddanosti, neznečištěná kvalitami hmotné přírody.
Для тих, хто віддано служить Верховному Богові-Особі, всі гріховні наслідки, — плодоносять вони, чи лише визрівають, чи перебувають у формі насіння, — поступово зникають. Тому очищувальна сила відданого служіння дуже велика; її називають павітрам уттамам, найчистішою. Уттама означає «трансцендентний». Тамас означає «матеріальний світ» або «пітьма», а уттама — «те, що є трансцендентним до матеріальної діяльності». Діяльність у відданості ніколи не слід вважати матеріальною, хоча іноді може здаватися, ніби віддані роблять те ж саме, що й звичайні люди. Але той, хто здатний бачити й розуміється на відданому служінні, напевне знатиме, що справи ці — не матеріальна діяльність. Усі вони духовні, сповнені відданості та вільні від скверни матеріальних ґун̣ природи.
Vykonávání oddané služby je tak dokonalé, že jeho výsledky je možné bezprostředně vnímat. Přesvědčili jsme se, že každý, kdo zpívá svatá jména Kṛṣṇy (Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare / Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare) bez přestupků, pocítí transcendentální radost a velmi rychle se zbaví veškerého hmotného znečištění. To mohou všichni vidět. A když někdo nejen naslouchá, ale také se snaží šířit poselství o oddané službě nebo napomáhá misionářským činnostem šíření vědomí Kṛṣṇy, bude postupně pociťovat, že dosahuje duchovního pokroku. Ten nezávisí na žádném předchozím vzdělání či způsobilosti. Sama metoda je tak příznivá a čistá, že každý, kdo ji bude praktikovat, se očistí.
Кажуть, діяльність у відданому служінні настільки досконала, що результати її проявляються негайно. Насправді, можна бачити безпосередні наслідки такої діяльності, і у нас є практичний досвід, що кожна людина, яка оспівує святі імена Кр̣шн̣и (Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе), уникаючи при цьому образ святого імені, відчуває трансцендентне задоволення й дуже швидко очищується від будь-якого матеріального забруднення. Це справді можна спостерігати. Більше того, якщо людина не лише слухає, але й намагається поширювати ідею відданого служіння, або якщо вона сприяє місіонерській діяльності свідомості Кр̣шн̣и, то вона відчуває поступовий духовний проґрес. Поступ в духовному житті не залежить від попередньої освіти чи якоїсь підготовки. Цей спосіб сам по собі настільки чистий, що просто застосовуючи його, людина очищується.
Ve Vedānta-sūtře (3.2.26) je totéž popsáno slovy prakāśaś ca karmaṇy abhyāsāt — “Oddaná služba má takovou sílu, že ten, kdo ji začne vykonávat, bude bezpochyby osvícen.” Příklad najdeme v předchozím životě Nārady, který byl shodou okolností synem služebné. Nedostalo se mu žádného vzdělání ani se nenarodil ve vznešené rodině. Když však jeho matka sloužila velkým oddaným, pomáhal jí a někdy, v její nepřítomnosti, jim sloužil sám:
У Веда̄нта-сӯтрі (3.2.26) це описано такими словами: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абгйа̄са̄т. «Віддане служіння настільки могутнє, що, просто присвятивши себе йому, людина обов’язково дізнає просвітлення». Практичний приклад цього ми можемо побачити в попередньому житті На̄ради, коли він був сином служниці. Він не мав ніякої освіти і не був народжений у вельможній родині. Але коли його мати стала прислуговувати великим відданим, На̄рада допомагав їй, а у її відсутність сам служив їм. Сам На̄рада каже так:
sakṛt sma bhuñje tad-apāsta-kilbiṣaḥ
evaṁ pravṛttasya viśuddha-cetasas
tad-dharma evātma-ruciḥ prajāyate
сакр̣т сма бгун̃дже тад-апа̄ста-кілбішах̣
евам̇ правр̣ттасйа віш́уддга-четасас
тад-дгарма ева̄тма-ручіх̣ праджа̄йате
V tomto verši Śrīmad-Bhāgavatamu (1.5.25) sám Nārada popisuje svůj předchozí život svému žákovi Vyāsadevovi. Říká, že když jako chlapec sloužil těmto očištěným oddaným v době jejich čtyřměsíční přítomnosti, byl s nimi v blízkém styku. Když tito mudrci zanechali ve svých miskách zbytky jídla, on, který misky umýval, chtěl ochutnat. Požádal je tedy o svolení, a když ho dostal, zbytky po nich snědl a tak se zbavil všech reakcí za dřívější hříšné činy. S tím, jak jedl, se jeho srdce postupně očišťovalo, až bylo stejně čisté jako jejich. Tito velcí oddaní se těšili z chuti nepřetržité oddané služby Pánu nasloucháním a opěvováním a Nārada postupně vyvinul stejné zalíbení. Dále říká:
У цьому вірші з Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.25) На̄рада описує своє попереднє життя своєму учневі Вйа̄садеві. Він каже, що, прислуговуючи цим чистим відданим, коли вони гостювали в їхньому домі протягом чотирьох місяців, він близько спілкувався з ними. Іноді мудреці залишали трохи їжі на своїх тарілках, і хлопчик, який мив їхні тарілки, одного разу захотів покуштувати тих залишків. Він попрохав дозволу і, діставши його, з’їв ці залишки й одразу ж очистився від усіх гріховних реакцій. Він продовжував їсти залишки їхньої їжі, і поступово серце його стало таким же чистим, як і серця тих мудреців. Великі віддані насолоджувались смаком невпинного відданого служіння Господу, слухаючи про Нього і оспівуючи Його, і На̄рада поступово розвинув у собі цей смак. На̄рада каже далі:
anugraheṇāśṛṇavaṁ mano-harāḥ
tāḥ śraddhayā me ’nu-padaṁ viśṛṇvataḥ
priyaśravasy aṅga mamābhavad ruciḥ
ануґрахен̣а̄ш́р̣н̣авам̇ манохара̄х̣
та̄х̣ ш́раддгайа̄ ме ’нупадам̇ віш́р̣н̣ватах̣
прійаш́равасй ан̇ґа мам̇а̄бгавад ручіх̣
Stykem s mudrci získal chuť poslouchat a zpívat o slávě Pána a vyvinul velkou touhu po oddané službě. Proto — jak je uvedeno ve Vedānta-sūtře: prakāśaś ca karmaṇy abhyāsāt — když někdo vykonává oddanou službu, vše mu bude vyjeveno a všemu porozumí. To se nazývá pratyakṣa, přímé vnímání.
Спілкуючись з мудрецями, він розвинув у собі смак до слухання про Кр̣шн̣у й оспівування Господньої слави, і велике прагнення відданого служіння Господеві охопило його. Тобто, як сказано у Веда̄нта-сӯтрі: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абгйа̄са̄т — «якщо людина просто присвячує себе діяльності у відданому служінні, то все відкривається їй саме по собі, і вона може зрозуміти все». Це називають пратйакшею, або безпосереднім сприйманням.
Slovo dharmyam značí cestu náboženství. Nārada byl dříve synem služebné a neměl možnost chodit do školy. Pouze pomáhal své matce a štěstěna způsobila, že matka sloužila oddaným. I tento malý chlapec k tomu dostal příležitost a díky samotnému styku s nimi dosáhl nejvyššího cíle veškerého náboženství. Tím je oddaná služba, jak je uvedeno ve Śrīmad-Bhāgavatamu (sa vai puṁsāṁ paro dharmo yato bhaktir adhokṣaje). Nábožensky založení lidé většinou nevědí, že nejvyšší dokonalostí náboženství je dosáhnout úrovně oddané služby. Jak jsme již uváděli v souvislosti s posledním veršem osmé kapitoly (vedeṣu yajñeṣu tapaḥsu caiva), k poznání cesty seberealizace je obvykle nutné znát Vedy. Ale zde vidíme, že i když Nārada nikdy nežil ve škole duchovního učitele a neučili ho védským zásadám, dosáhl nejlepších výsledků, které skýtá studium Ved. Tento proces má takovou sílu, že i toho, kdo nekoná vše, co je předepsanou součástí náboženství, může pozvednout k nejvyšší dokonalosti. Jak je to možné? O tom podává svědectví rovněž védská literatura: ācāryavān puruṣo veda. Ten, kdo se stýká s velkými ācāryi, může být obeznámen s veškerým poznáním potřebným k realizaci i v případě, že je nevzdělaný a nikdy nestudoval Vedy.
Слово дгармйам означає «шлях релігії». На̄рада був сином служниці. Він не мав можливості ходити до школи. Він просто допомагав своїй матері, і, на щастя, їй якось трапилось слугувати відданим. Хлопчик На̄рада теж дістав таку добру нагоду, і, просто спілкуючись з відданими Господа, досяг вищої мети релігії. Вища мета будь-якої релігії — віддане служіння, як запевняє Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (са ваі пум̇са̄м̇ паро дгармо йато бгактір адгокшадже). Релігійні люди здебільшого не знають, що вищою досконалістю релігії є досягнення стадії відданого служіння Господеві. Ми вже торкались цього, обговорюючи останній вірш восьмої глави (ведешу йаджн̃ешу тапах̣су чаіва) — для самоусвідомлення потрібне ведичне знання. Але На̄рада, хоча ніколи не мав духовного вчителя і не був обізнаний з ведичними принципами, здобув найвищого результату вивчення Вед. Це настільки могутній спосіб, що, навіть не виконуючи реґулярно релігійних обрядів, людина може піднятись до вищого ступеня досконалості. Як це можливо? Пояснення ми знаходимо в ведичній літературі: а̄ча̄рйава̄н пурушо веда. Той, хто спілкується з великими а̄ча̄рйами, навіть якщо він неосвічений і ніколи не вивчав Веди, може здобути все знання, необхідне для духовного усвідомлення.
Proces oddané služby je velmi radostný (su-sukham). Proč? Oddaná služba sestává ze śravaṇaṁ kīrtanaṁ viṣṇoḥ — každý tedy může jednoduše naslouchat opěvování slávy Pána nebo se zúčastnit filozofických přednášek zplnomocněných ācāryů na téma transcendentálního poznání. Všichni se mohou učit už jen tím, že budou sedět a naslouchat, a pak mohou jíst zbytky jídla obětovaného Bohu, což jsou velmi chutné pokrmy. Oddaná služba je radostná v každém stavu. Je možné ji vykonávat i v té největší chudobě. Pán říká: patraṁ puṣpaṁ phalaṁ toyam — je ochotný přijmout od oddaného, cokoliv Mu nabídne. Může to být i obyčejný lístek, květ, dílek ovoce nebo voda, které lze získat všude na světě, a obětovat to může kdokoliv, bez ohledu na společenské postavení. Pán to přijme. Z velkých mudrců, jako je Sanat-kumāra, se stali velcí oddaní poté, co jen ucítili vůni lístků tulasī obětovaných lotosovým nohám Pána. Metoda oddané služby je tedy nesmírně příznivá a může se praktikovat s radostnou náladou. Bůh přijímá pouze lásku, se kterou Mu je vše nabízeno.
Шлях відданого служіння Господеві сповнений радості (су-сукгам). Чому? Віддане служіння складається з ш́раван̣ам̇ кı̄ртанам̇ вішн̣ох̣, тобто можна просто слухати співи, що прославляють Господа, або відвідувати філософські лекції з трансцендентального знання, що їх дають авторитетні а̄ча̄рйі. Просто відвідуючи їх, людина може вчитися; крім того вона може їсти рештки запропонованої Господеві їжі — приємні та смачні страви. Будь-яке віддане служіння приносить радість. Можна віддано служити Господу навіть у найзлиденніших умовах. Господь каже: патрам̇ пушпам̇ пгалам̇ тойам. Він радий прийняти від бгакти будь-яке підношення. Лист, квітку, плід або просто воду, які можна знайти в будь-якому місці на планеті — все це може бути запропоноване будь-якою людиною, незалежно від її соціального становища, і Господь прийме, якщо підношення робитиметься з любов’ю. Історія знає чимало прикладів цього. Просто скуштувавши листя туласı̄, запропоноване лотосним стопам Господа, такі великі мудреці, як Санат-кума̄ра, стали великими відданими. Це свідчить про те, що віддане служіння дуже приємне і виконується з радістю. Бог приймає тільки любов, з якою Йому пропонують різні підношення.
Je zde řečeno, že oddaná služba je věčná. Māyāvādští filozofové se někdy začínají věnovat takzvané oddané službě, ale jejich záměrem je pokračovat v ní jen do té doby, než dosáhnou osvobození — poté prý budou již “totožní s Bohem”. Takovou dočasnou, prospěchářskou oddanou službu nelze považovat za čistou. Skutečná oddaná služba pokračuje i po osvobození. Když oddaný dospěje na duchovní planetu v Božím království, slouží Nejvyššímu Pánu také tam. Nesnaží se s Ním splynout.
Тут сказано, що віддане служіння Господеві існує вічно. Це суперечить твердженням філософів ма̄йа̄ва̄ді. Хоча вони іноді і звертаються до відданого служіння, вони гадають, що їм треба продовжувати його лише доти, доки вони не досягнуть звільнення, але, звільнившись, вони «зливаються з Богом в одне ціле». Таке тимчасове пристосовницьке служіння не є чистим відданим служінням. Істинне віддане служіння продовжується і після звільнення. Коли відданий вирушає на духовну планету в Божому царстві, там він також служить Верховному Господеві. Він не прагне стати єдиним з Верховним Господом.
Později se v Bhagavad-gītě dočteme, že skutečná oddaná služba začíná po osvobození, kdy živá bytost setrvává na úrovni Brahmanu — brahma-bhūta (samaḥ sarveṣu bhūteṣu mad-bhaktiṁ labhate parām). Nejvyšší Osobnost Božství nemůže nikdo poznat nezávislým prováděním karma-yogy, jñāna-yogy, aṣṭāṅga-yogy nebo jakékoliv jiné yogy. Těmito metodami se lze částečně přiblížit k bhakti-yoze, ale pokud někdo nedospěje na tuto úroveň oddané služby, nemůže pochopit, kdo je Osobnost Božství. Rovněž ve Śrīmad-Bhāgavatamu je potvrzeno, že porozumět vědě o Kṛṣṇovi, Bohu, může každý tehdy, když se očistí praktikováním metody oddané služby, zvláště nasloucháním čtení ze Śrīmad-Bhāgavatamu či Bhagavad-gīty od realizovaných duší — evaṁ prasanna-manaso bhagavad-bhakti-yogataḥ; pochopit, co znamená Bůh, je možné, když je srdce očištěné od všech nesmyslných pošetilostí. Proces rozvíjení oddané služby, vědomí Kṛṣṇy, je tedy královskou vědou a královským důvěrným poznáním. Je nejčistší podobou náboženství a lze jej bez potíží radostně uplatňovat. Každý by ho měl proto přijmout za svůj.
Згодом ми дізнаємося з Бгаґавад-ґı̄ти, що істинне віддане служіння лише починається після звільнення. Вивільнившись, жива істота досягає стану Брахмана (брахма-бгӯта), і лише тоді фактично починається її віддане служіння (самах̣ сарвешу бгӯтешу мад-бгактім̇ лабгате пара̄м). Ніхто не може збагнути Верховного Бога-Особу, із власної примхи вдавшись до карма-йоґи, джн̃а̄на-йоґи, ашт̣а̄н̇ґа- йоґи або будь-якої іншої йоґи. За допомогою методів йоґи людина може якось підійти до бгакті-йоґи, але, не піднявшись до ступеня відданого служіння Господеві, вона не зможе усвідомити Особу Бога. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також стверджується, що, очистившись на шляху відданого служіння, слухаючи Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам або Бгаґавад-ґı̄ту від душ, що усвідомили себе, людина може зрозуміти науку про Кр̣шн̣у, тобто науку про Бога. Евам̇ прасанна-манасо бгаґавад-бгакті-йоґатах̣. Коли серце людини очищується від усього зайвого, вона починає розуміти, що таке Бог. Таким чином, віддане служіння, свідомість Кр̣шн̣и, є вершина пізнання і цар усього потаємного знання. Це — найчистіша форма релігії, і її можна здійснювати з радістю, без ускладнень. Тому слід прийняти її.