На відданого Кр̣шн̣и, який все більше й більше слухає про Всевишнього Господа, сходить просвітлення. Таке слухання рекомендовано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: «Слова Верховного Бога- Особи сповнені внутрішньої сили, яка виявляє себе, коли віддані обговорюють між собою питання, що пов’язані із Верховним Богом. Цього знання не можна досягти, спілкуючись з академічними вченими і абстрактними теоретиками, бо це є усвідомлене і реалізоване у власному житті, знання».

Відданих завжди приваблює саме служіння і вони постійно слугують Верховному Господеві. Господь бачить умонастрій і щирість кожної окремої живої істоти, поглинутої усвідомленням Кр̣шн̣и, і надає їй відповідний інтелект, щоб вона могла в спілкуванні з відданими зрозуміти науку про Кр̣шн̣у. Бесіди про Кр̣шн̣у приховують у собі надзвичайну силу, і якщо якась щаслива людина бере участь у таких бесідах і намагається засвоїти отримане знання, то це обов’язково сприятиме її поступові до духовного усвідомлення. Господь Кр̣шн̣а бажає, щоб Арджуна став досконалим у відданому служінні Йому і Він надихає Арджуну, торкаючись у дев’ятій главі тем, ще потаємніших, ніж ті, що Він відкрив досі.

Перша глава, самий початок Бгаґавад-ґı̄ти, є вступом до всієї книги; духовне знання, що його описано в другій та третій главах, називають потаємним. Теми, що обговорюються в сьомій та восьмій главах, особливо стосуються відданого служіння Господеві, й оскільки вони несуть просвітлення в свідомості Кр̣шн̣и, їх називають ще більш потаємними. Проте, в дев’ятій главі порушено питання чистої відданості. Тому її називають найпотаємнішою. Той, хто оволодів найпотаємнішим знанням про Кр̣шн̣у, стає трансцендентним; тому він не відчуває матеріального болю, хоча і перебуває в матеріальному світі. В Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу сказано, що будь-яку людину, навіть за обумовленого стану матеріального існування, треба вважати звільненою, якщо вона має щире бажання з любов’ю служити Верховному Господеві. Підтвердження цього ми знаходимо в Бгаґавад-ґı̄ті, в десятій главі, де сказано, що кожний, кого приваблює цей шлях, є звільнена особистість.

Отже, перший вірш має особливе значення. Слова ідам̇ джн̃а̄нам («це знання») стосуються чистого відданого служіння, що складається з дев’яти різновидів діяльності: слухати про Кр̣шн̣у, оспівувати Його, пам’ятати про Нього, служити Йому, поклонятись Йому, молитись Йому, коритись Йому, підтримувати з Ним дружбу і всім жертвувати заради Нього. Дотримуючись дев’яти засад, що складають віддане служіння, людина підіймається до рівня духовної свідомості, свідомості Кр̣шн̣и. Коли її серце відтак очищується від матеріальної скверни, вона може зрозуміти науку про Кр̣шн̣у. Просто збагнути, що жива істота нематеріальна, недостатньо. Це може бути початком духовного усвідомлення, однак людина повинна вбачати різницю між діяльністю на тілесному рівні й духовною діяльністю того, хто розуміє, що він не є тіло.

В сьомій главі ми вже обговорювали надзвичайну могутність Верховного Бога-Особи, Його різні енерґії, вищу і нижчу природи і все матеріальне проявлення. І, нарешті, в дев’ятій главі, прославляється Сам Господь.

Санскритське слово анасӯйаве також важливе в цьому вірші. Взагалі, всі коментатори, навіть високоосвічені, заздрять Кр̣шн̣і, Верховному Богові-Особі. Навіть найбільш ерудовані вчені коментують Бгаґавад-ґı̄ту дуже неточно. Вони заздрять Кр̣шн̣і, і тому їхні коментарі нічого не варті. Істинними є коментарі, які написали віддані Кр̣шн̣и. Заздрісний від природи не може пояснити Бгаґавад-ґı̄ту або дати досконале знання про Кр̣шн̣у. Той, хто критикує Кр̣шн̣у, не знаючи Його — просто невіглас. Отже, таких коментарів слід ретельно уникати. А для того, хто розуміє, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, чиста і трансцендентна Особистість, ці глави будуть дуже корисними.