Мантра четвърта
МАНТРА ЧЕТВЕРТА
Текст
Текст
наинад дева̄ а̄пнуван пӯрвам арш̣ат
тад дха̄вато 'ня̄н атйети тиш̣т̣хат
тасминн апо ма̄таришва̄ дадха̄ти
наінад дева̄ а̄пнуван пӯрвам аршат
тад дга̄вато ’нйа̄н атйеті тішт̣гат
тасмінн апо ма̄таріш́ва̄ дадга̄ті
Дума по дума
Послівний переклад
анеджат – установен; екам – едно; манасах̣ – от ума; джавӣях̣ – по-бърз; на – не; енат – този Върховен Бог; дева̄х̣ – полубоговете като Индра и др.; а̄пнуван – може да достигне; пӯрвам – начело; арш̣ат —движейки се бързо; тат – Той; дха̄ватах̣ – тези, които тичат; аня̄н – други; атйети – надминава; тиш̣т̣хат – оставайки на едно място; тасмин – в него; апах̣ – дъжд; ма̄таришва̄ – боговете, които управляват вятъра и дъжда; дадха̄ти – дава.
анеджад — закріплений; екам — один; манасах̣ — ніж розум; джавı̄йах̣—швидше; на—ні; енат—Верховний Господь; дева̄х̣—напівбоги, якими є Індра й інші; а̄пнуван—можуть наблизитись; пӯрвам—попереду; аршат—швидко рухаючись; тат—Він; дга̄ватах̣—ті, що біжать; анйа̄н—решту; атйеті—переважає; тішт̣гат—залишається на місці; тасмін—в Ньому; апах̣—дощ; ма̄таріш́ва̄—боги, що керують повітрям та дощем; дадга̄ті—постачають.
Превод
Переклад
Бог, Върховната Личност, се намира в обителта си, но е по-бърз от ума и може да изпревари всички. Могъщите полубогове не могат да го достигнат. Макар да се намира на едно място, Той управлява полубоговете на вятъра и дъжда. Той е над всички с величието си.
Залишаючись у Своїй обителі, Бог-Особа пересувається швидше думки і може випередити всіх, хто біжить. Могутні напівбоги не можуть наблизитись до Нього. Він, хоча й перебуває в одному місці, владний над тими, хто забезпечує повітрям і дощем. Він перевершує всіх у вищій майстерності.
Пояснение
Коментар
Върховният, Абсолютната Божествена Личност, не може да бъде разбран с умозрителни разсъждения дори и от най-големите философи. По милостта му могат да го опознаят само неговите предани. В Брахма сам̇хита̄ (5.34) се казва, че обикновеният философ може да пътува през космическото пространство със скоростта на вятъра или на ума в продължение на милиони години и пак ще остава безкрайно далеч от Абсолютната Истина. Брахма сам̇хита̄ (5.37) описва по-нататък как Абсолютната Божествена Личност има своя трансцендентална обител, наречена Голока, където извършва забавленията си. Но с невъобразимото си могъщество Той стига едновременно до всички части на творящата енергия. Във Виш̣н̣у Пура̄н̣а неговото могъщество е сравнено със светлината и топлината на огъня. Както огънят разпръсква светлина и топлина надалеч, така и Абсолютната Божествена Личност разпространява различни енергии навсякъде, макар да не напуска трансценденталната си обител.
Верховного Господа, Абсолютного Бога-Особу, не можуть пізнати за допомогою розумувань навіть видатні філософи. З Його ласки Господа можуть пізнати лише віддані Йому. В Брахма-сам̇гіті сказано, що невідданий філософ може мандрувати хоч сотні років із швидкістю думки, але зрештою він виявить, що Абсолютна Істина так само далеко від нього. Згідно з описами Упанішад, Верховний Господь має Свою трансцендентну обитель, що відома як Кр̣шн̣алока, яку Він ніколи не покидає і де Він розважається трансцендентним чином. Тим не менше, бувши незбагненно могутнім, Він може досягати будь-якої частини Своєї творчої енерґії. У Вішн̣у Пура̄н̣і Його потенції порівнюються з теплом і світлом, що їх випромінює вогонь. Багаття горить в якомусь одному місці, але тепло і світло від його полум’я поширюються навкруги. Так само і Верховний Господь, хоча й перебуває незмінно в Своїй трансцендентній оселі, може поширювати скрізь Свої різноманітні енерґії.
Тези енергии са неизброими, но могат да бъдат разделени в три главни категории: вътрешна, междинна и външна енергия. Всяка от тях има милиони разновидности. Управляващите полубогове, упълномощени да властват над природните явления – въздух, светлина, дъжд и пр. – принадлежат към междинната енергия на Абсолютната Личност. По-нисшите живи същества, включително човешките, също са част от междинната енергия на Бога. Материалният свят е творение на външната му енергия, а духовното небе, където се намира обителта на Бога, е проявление на вътрешната му енергия.
Енерґії Господа незліченні, але їх можна об’єднати в три основні категорії: внутрішню, межову та зовнішню. І в кожній з них можна виділити ще сотні й мільйони підкатегорій. Правителі-напівбоги, яких вповноважено керувати природними явищами: повітрям, світлом, дощем тощо, належать до межової енерґії Абсолютної Особи. Живі істоти, включно з людиною, також є утворами межової енерґії Господа. Матеріальний світ є творінням зовнішньої енерґії Господа, а духовне небо, в якому розкинулось царство Боже — це вияв Його внутрішньої енерґії.
Така различните енергии на Върховния са навсякъде. Въпреки че между Бога и енергиите му няма разлика, не бива да объркваме тези енергии с Абсолютната Истина. Нито да си представяме, че, разпространен навсякъде, Върховният Бог съществува единствено като безличностен Брахман или че губи своето личностно съществувание. Хората са свикнали да правят заключения въз основа на собствените си умствени възможности. Но Върховният не е подвластен на ограничената ни способност за разбиране. По тази причина Упаниш̣адите утвърждават, че никой не може да постигне Бога само с ограничените си възможности.
Таким чином, різні енерґії Господа, різноманітно проявлені, присутні скрізь. Хоча між Господом і Його енерґіями немає різниці, не слід помилково вважати, що Верховний Господь, поширюючись усюди, існує лише як безособистісний Брахман. Люди звикли робити висновки відповідно до своєї здатності осмислювати явища, але Господь перебуває вище нашого обмеженого розуміння. Саме тому Упанішади попереджають нас, що неможливо наблизитись до Господа, покладаючись лише на свої власні обмежені здібності.
В Бхагавад-гӣта̄ (10.2) Бог казва, че дори великите р̣ш̣и и сури, не могат да го опознаят. Да не говорим за асурите – те никога не могат да разберат природата на Бога. Тази четвърта мантра на Шрӣ Ӣшопаниш̣ад ясно сочи, че в крайна сметка Абсолютната Истина е Абсолютна Личност; в противен случай нямаше да се изтъкват толкова много детайли, описващи личностните му черти.
В Бгаґавад-ґı̄ті (10.2) Господь каже, що Його не можуть пізнати навіть визначні р̣ші і сури. Чи варто тоді казати щось про асурів, позбавлених самих якостей, необхідних на те, щоб осмислювати Господні шляхи! Все сказане в четвертій мантрі з усією певністю переконує нас, що в кінцевім рахунку Абсолютна Істина є Абсолютною Особою, інакше не було б потреби наводити стільки міркувань, що підтверджують Його особистісну природу.
Индивидуалните частици от междинната енергия на Бога притежават качествата на самия Бог, но имат незначително поле на действие и затова са ограничени. Частиците никога не са равни на цялото. И не могат да оценят пълното могъщество на Бога. Под влияние на материалната енергия глупави и невежи живи същества, просто частици от Бога, се опитват да правят предположения за неговата трансцендентална позиция. Шрӣ Ӣшопаниш̣ад ни предупреждава, че опитът да се установи същността на Бога чрез умозрителни разсъждения е безсмислен. Човек би трябвало да узнае нещо за Трансценденталността от самия Бог, върховният източник на Ведите, защото само Той притежава пълно знание за Трансценденталността.
Хоча живі істоти є невід’ємними частками Господніх потенцій і мають всі ознаки Самого Господа, сфера їхньої діяльності обмежена і тому самі вони теж обмежені. Невід’ємні частки ніколи не зрівняються з цілим і тому вони не здатні збагнути Господньої всемогутності. Нерозумні, позбавлені знання живі істоти, які є лише невід’ємними частками Господа, під впливом матеріальної енерґії намагаються висувати свої здогади про трансцендентне становище Господа. Ш́рı̄ Īш́опанішад попереджає про марність спроб збагнути Господа шляхом розумувань. Щоб дізнатись про трансцендентне, краще звернутись до вищих джерел, якими є Веди, що вже містять у собі знання про трансцендентне.
Всяка частица от пълното цяло е надарена с някаква енергия за действие според волята на Бога; когато тази частица забрави предписаните ѝ дейности, тя изпада в ма̄я̄, илюзия. Така още от самото начало Шрӣ Ӣшопаниш̣ад съветва старателно да следваме ролята, отредена ни от Бога. Това обаче не означава, че индивидуалната душа не е способна да действа самостоятелно. Но като неотделима от Бога частица, тя трябва да споделя неговите намерения. Правилното интелигентно приложение на нашата инициатива, на действената ни природа с разбирането, че всичко е енергия на Бога, ще пробуди истинското ни съзнание, загубено в досега с ма̄я̄, външната енергия.
Кожну частину Всеосяжного Цілого наділено деякою енерґією для певної діяльності. Коли ця частина забуває про призначену їй діяльність, це свідчить, що вона перебуває в ма̄йі, ілюзії. Тому Ш́рı̄ Īш́опанішад з самого початку попереджає нас про необхідність старанно виконувати ту роль, яку визначив нам Господь. Але це зовсім не означає, що індивідуальна душа позбавлена власної ініціативи. Бувши невід’ємною часткою Господа, вона повинна володіти і певною мірою Господніх можливостей. Якщо істота належним чином розсудливо використовує свою свободу дії, тобто творчу природу, розуміючи, що все є потенцією Господа, вона зможе відродити свою первинну свідомість, втрачену внаслідок зв’язку з майею, зовнішньою енерґією.
Всички способности идват от Върховния; затова всяка една способност трябва да се използва единствено в изпълнение на волята му. С подобно смирено поведение човек може да опознае Бога. Съвършено знание означава да се опознае Върховния във всичките му аспекти, да се опознаят енергиите му и тяхното действие по негова воля. Тези въпроси са разяснени от Бога в Бхагавад-гӣта̄, квинтесенцията на всички Упаниш̣ади.
Усі свої здібності ми отримуємо від Бога, тому всі їх слід використовувати лише на те, щоб виконувати Господню волю, а не навпаки. Господа може пізнати лише той, хто впокорився Йому. Досконале знання означає знати Господа у всіх Його аспектах, знати Його енерґії і розуміти, як діють ці енерґії, покірні Його волі. Заторкнуті теми Господь вичерпно пояснює в Бгаґавад-ґı̄ті, яка є суттю всіх Упанішад.