Для розумної людини головне — віднайти свідомість Кр̣шн̣и і, присвятивши себе трансцендентному любовному служінню Господеві, досягти вічної, сповненої блаженства обителі, де вона пізнає справжнє, неминуще щастя. Шлях, яким досягають такого дивовижного результату — дуже легкий, і ним може слідувати навіть найубогіший бідар, якій не має ніяких особливих якостей. Єдина необхідна для цього якість — діяти з чистою відданістю Господеві. Не має значення, хто є людина і яке її становище. Робити це так легко: можна піднести Верховному Господу навіть просто листок, або трошки води, або плід, із щирою любов’ю, і Він з задоволенням прийме їх. Ні для кого нема жодних перепон на шляху до свідомості Кр̣шн̣и, тому що цей метод легкий та універсальний. Хто буде настільки нерозумним, щоб не хотіти віднайти свідомість Кр̣шн̣и таким простим способом і досягти найвищої досконалості — вічного життя у блаженстві та знанні? Кр̣шн̣і потрібне тільки любовне служіння, і нічого більше. Від Свого чистого відданого Він прийме й просто квітку. Йому нічого не треба від того, хто не відданий Йому. Насправді, Йому ні від кого нічого не треба, бо Він — самодостатній, однак від Свого відданого Він приймає підношення, відповідаючи любов’ю на любов. Розвинути в собі свідомість Кр̣шн̣и — це найвища досконалість життя. Слово бгакті, двічі повторене в цьому вірші, підкреслює, що бгакті, або віддане любовне служіння Господу — єдиний спосіб наблизитись до Кр̣шн̣и. Ніякі інші заслуги, чи достоїнства, що властиві, наприклад, бра̄хман̣і, вченому чи дуже багатій людині або великому філософу, не можуть схилити Кр̣шн̣у прийняти ніяке підношення. Якщо не дотримуватися основної засади бгакті, то ніщо не може спонукати Господа прийняти будь-що від будь-кого. Бгакті нічим не обумовлене. Цей спосіб вічний, і він являє собою безпосереднє служіння абсолютному цілому.

Господь Кр̣шн̣а, встановивши істину, що Він — єдиний одвічний Господь, який в остаточному підсумку один насолоджується всіма жертвопринесеннями, відкриває, які саме жертвопринесення бажані Йому. Якщо людина хоче присвятити себе відданому служінню Всевишньому, щоб очиститись і досягти мети життя — трансцендентного любовного служіння Богу, — їй слід з’ясувати, чого ж Господь бажає від неї. Той, хто любить Кр̣шн̣у, пропонуватиме Йому все, чого Він бажає, і уникатиме підносити те, що є небажаним для Нього, або те, чого Він не просить. Тому м’ясо, рибу і яйця не слід підносити Кр̣шн̣і. Якби Він бажав дістати такі підношення, Він сказав би про це. Але Він ясно каже, щоб Йому підносили листя, плоди, квіти і воду, і говорить про такі підношення: «Я прийму їх». Тому ми повинні зрозуміти, що Він не прийме м’ясо, рибу і яйця. Овочі, злаки, фрукти, молоко і вода — ось продукти, що їх повинні їсти люди, і їх рекомендує Сам Господь Кр̣шн̣а. Якщо ж ми бажаємо харчуватись чимсь іншим, то не можна пропонувати це Кр̣шн̣і, тому що Він не прийме цього і це означатиме, що ми не ставимось до Нього з належною любов’ю та відданістю.

В тринадцятому вірші третьої глави Ш́рı̄ Кр̣шн̣а пояснює, що лише залишки жертовного підношення є чисті й придатні для споживання тими, хто шукає досконалості в житті і звільнення з тенет матеріальної природи. В тому ж вірші Він каже, що люди, які не пропонують Йому своєї їжі, їдять лише гріх. Іншими словами, з кожним шматочком такої їжі вони все більше й більше заплутуються в тенетах матеріальної природи. Але, готування смачних і простих страв з овочей, підношення їх перед зображенням або мӯрті Господа Кр̣шн̣и в храмі з поклоном і молитвою, щоб Він прийняв наше скромне підношення, — все це сприяє неухильному духовному поступові, очищає тіло, розвиває тонкі тканини мозку, що забезпечують якість думки. Найголовніше — це готувати й пропонувати підношення з любов’ю. Кр̣шн̣а не має потреби в їжі, бо Йому належить все, що існує, але, Він приймає підношення від того, хто хоче задовольнити Його таким чином. Коли ви готуєте їжу, подаєте її і пропонуєте, головне — робіть це з любов’ю до Кр̣шн̣и.

Філософи-імперсоналісти, які твердять, що Абсолютна Істина не має чуття, не можуть зрозуміти цього вірша Бгаґавад-ґı̄ти. Для них він є метафора, або доказ світської природи Кр̣шн̣и, оповідача Бгаґавад-ґı̄ти. Але насправді Кр̣шн̣а, Всевишній Бог, має чуття, адже сказано, що Його чуття мають взаємозамінний характер, — іншими словами, кожний орган Його чуття може виконувати функції будь-якого іншого. Саме тому і кажуть, що Кр̣шн̣а абсолютний. Якби у Нього не було чуття, то навряд чи можна було б вважати, що Він сповнений усіма достоїнствами. В сьомій главі Кр̣шн̣а пояснив, що Він запліднює матеріальну природу живими істотами, лише глянувши на неї. Отже, в такому випадку, коли Кр̣шн̣а чує слова любові відданого, який пропонує Йому свою їжу, це цілком ідентичне тому, що Він насправді приймає і смакує цю їжу. Слід особливо підкреслити цей момент: внаслідок абсолютного становища Кр̣шн̣и, Його слух цілком тотожний сприйманню Ним їжі й відчування смаку, і Йому смакує лише та їжа, яка була запропонована Йому з любов’ю. І лише відданий, який сприймає Кр̣шн̣у так, як Він Себе описує, без зайвих тлумачень, здатний зрозуміти, що Верховна Абсолютна Істина може смакувати їжу і насолоджуватись нею.