Skip to main content

ОСМА ГЛАВА

ГЛАВА ВОСЬМА

Достигане на Върховния

Осягнення Всевишнього

ТЕКСТ 1:
Арджуна каза: О, Господи, о, Върховна Личност, какво е Брахман? Какво е себето? Какво са кармичните дейности? Какво е материалното проявление? Какво са полубоговете? Моля те, обясни ми всичко това.
TEXT 1:
Арджуна спитав: О мій Господи, о Вища Особо, що таке Брахман? Що таке «я»? Що таке кармічна діяльність? Що становить собою матеріальне проявлення? Хто такі напівбоги? Будь ласка, поясни мені все це.
ТЕКСТ 2:
О, Мадхусӯдана, кой е Господ на жертвоприношението и как живее Той в тялото? И как могат заетите в предано служене да те разберат в мига на смъртта?
TEXT 2:
Хто є Владикою жертвопринесень, і яким чином Він живе в тілі, о Мадгусӯдано? І як можуть ті, що вдаються до відданого служіння, пам’ятати Тебе під час смерті?
ТЕКСТ 3:
Върховният Бог каза: Неунищожимото, трансцендентално живо същество се нарича Брахман, а вечната му природа – адхя̄тма, себе. Действията, които определят какво материално тяло ще получи живото същество, се наричат карма или кармична дейност.
TEXT 3:
Верховний Господь сказав: Непідвладну знищенню, трансцендентну живу істоту називають Брахманом, а її вічна природа носить назву адгйа̄тми, «я». Дії, що стосуються розвитку матеріальних тіл, називають кармою, або діяльністю заради плодів.
ТЕКСТ 4:
О, най-добър от въплътените същества, постоянно променящата се физическа природа се нарича адхибхӯта (материално проявление). Вселенската форма на Бога, включваща всички полубогове, като тези на Слънцето и Луната, се нарича адхидаива. А Аз, Върховният Бог, представен като Свръхдуша в сърцето на всяко въплътено същество, съм наричан адхиягя (Господ на жертвоприношението).
TEXT 4:
О кращий із втілених істот, фізичну природу, що постійно змінюється, називають адгібгӯтою (матеріальним проявленням). Всесвітня форма Господа, яка включає в себе всіх напівбогів, таких, як напівбоги Сонця й Місяця, носить назву адгідаіви. А Мене, Верховного Господа, що представлений як Наддуша в серці кожної втіленої істоти, називають адгійаджн̃ею (Володарем жертвопринесень).
ТЕКСТ 5:
Когато в края на живота човек напусне тялото си, като помни единствено мен, той веднага достига моята природа. В това няма съмнение.
TEXT 5:
І кожен, хто наприкінці життя покидає тіло, пам’ятаючи лише про Мене одного, одразу ж досягає Моєї природи. Це безсумнівно.
ТЕКСТ 6:
О, сине на Кунтӣ, каквото състояние на съществуване човек помни, когато напуска тялото си, такова състояние ще постигне.
TEXT 6:
Про який би стан буття не пам’ятала людина, покидаючи своє тіло, о сину Кунтı̄, того стану вона неодмінно й досягає.
ТЕКСТ 7:
Затова, Арджуна, винаги мислѝ за мен във формата на Кр̣ш̣н̣а и същевременно изпълнявай предписания си дълг да се сражаваш. Посветил дейностите си на мен, с ум и интелигентност, насочени към мен, ти без съмнение ще ме достигнеш.
TEXT 7:
Тому, Арджуно, ти повинен завжди думати про Мене в образі Кр̣шн̣и й водночас виконувати визначений тобі обов’язок — воювати. Присвятивши Мені всі свої дії і зосередивши на Мені свій розум та інтелект, ти, безперечно, досягнеш Мене.
ТЕКСТ 8:
О, Па̄ртха, този, който медитира върху мен, Върховната Божествена Личност, с ум постоянно и неотклонно зает да ме помни, със сигурност ще ме достигне.
TEXT 8:
Той, хто медитує на Мене як на Верховного Бога-Особу, завжди пам’ятаючи про Мене, і не відхиляється од цього шляху, той, о Па̄ртго, неодмінно досягне Мене.
ТЕКСТ 9:
Трябва да се медитира върху Върховния Бог – този, който знае всичко, най-стария, властелина, по-малък от най-малкото; Той поддържа всичко и е невъобразим, извън всяка материална представа; Той е винаги личност; Той е блестящ като слънцето, трансцендентален, отвъд тази материална природа.
TEXT 9:
Треба думати про Верховного Бога-Особу як про всевідаючого, найдревнішого, хто править усім, хто менший від найменшого, хто підтримує все суще й перебуває поза будь-якими матеріальними уявленнями, хто незбагненний і завжди є Особою. Світлосяйний, мов сонце, Він трансцендентний і перебуває поза матеріальною природою.
ТЕКСТ 10:
Този, който в мига на смъртта установи жизнения си дъх между веждите и чрез силата на йога, неотклонно и с преданост помни Върховния Бог, неминуемо ще го достигне.
TEXT 10:
Той, хто в момент смерті концентрує своє життєве повітря в міжбрів’ї і, силою йоґи зосереджуючи розум, із цілковитою відданістю спрямовує свої думки до Верховного Господа, — той неодмінно осягне Верховного Бога-Особу.
ТЕКСТ 11:
Учените ведантисти, които произнасят ом̇-ка̄ра и са велики мъдреци, отрекли се от света, проникват в Брахман. Желаещият това съвършенство дава обет за безбрачие. Сега ще ти обясня накратко начина, по който може да се постигне освобождение.
TEXT 11:
Люди, які добре знають Веди і вимовляють склад «ом̇ка̄ра», великі мудреці, що провадять життя у відреченні, входять в Брахман. Бажаючи такої досконалості, людина дотримується целібату. Зараз Я окреслю тобі той шлях, яким ти зможеш прийти до спасіння.
ТЕКСТ 12:
Един йогӣ е непривързан към сетивните дейности. Той затваря вратите на сетивата, съсредоточава ума в сърцето си, а жизнения дъх – във върха на главата и така се установява в йога.
TEXT 12:
Йоґа означає відречення від будь-якої чуттєвої діяльності. Зачинивши двері всіх чуттів, зосередивши розум на серці і життєве повітря — на маківці голови, людина стверджується в йозі.
ТЕКСТ 13:
Като следва тази йога практика и повтаря най-висшето съчетание от букви – свещената сричка ом̇, ако мисли за Върховната Божествена Личност в мига на смъртта, със сигурност ще достигне духовните планети.
TEXT 13:
Якщо, оволодівши такою практикою йоґи і промовляючи священний склад «ом̇», вище поєднання звуків, індивід думає про Верховного Бога-Особу і з такими думками покидає своє тіло, він неодмінно досягне духовних планет.
ТЕКСТ 14:
О, сине на Пр̣тха̄, за този, който винаги и неотклонно ме помни, Аз съм лесно достижим, поради постоянната му заетост в предано служене.
TEXT 14:
Той, хто завжди пам’ятає про Мене, не відхиляючи свій розум, о сину Пр̣тги, може легко досягти Мене, тому що він постійно служить Мені.
ТЕКСТ 15:
След като ме достигнат, великите души, преданите йогӣ, никога повече не се връщат в този временен, пълен със страдания свят, защото са постигнали висшето съвършенство.
TEXT 15:
Досягши Мене, великі душі, віддані Мені йоґи, ніколи не повертаються назад у цей тимчасовий, сповнений страждань світ, бо вони сягнули вищої досконалості.
ТЕКСТ 16:
Всички планети в материалния свят – от най-висшата до най-нисшата – са места на страдание, където има повтарящо се раждане и смърт. Но достигналият моята обител, о, сине на Кунтӣ, никога не се ражда отново.
TEXT 16:
Починаючи з найвищої планети матеріального світу й до найнижчої, всі вони є місцем злигоднів, де повторюються народження і смерть. Але той, хто досягає Моєї обителі, о сину Кунтı̄, більше не народжується в матеріальному світі.
ТЕКСТ 17:
Един ден на Брахма̄ продължава хиляда епохи. Такава е продължителността и на неговата нощ.
TEXT 17:
За земним літочисленням, тисяча епох (йуґ), разом узятих, складають один день Брахми. І так само довго триває його ніч.
ТЕКСТ 18:
В началото на деня на Брахма̄, всички живи същества се проявяват от непроявеното си състояние, а след това, когато настъпи нощта, отново се сливат с непроявеното.
TEXT 18:
На початку дня Брахми всі живі істоти проявляються з невиявленого стану, і потім, коли настає ніч, вони знову поринають у непроявленість.
ТЕКСТ 19:
Всеки път, когато настъпва денят на Брахма̄, живите същества се появяват, а с идването на неговата нощ, безпомощни, биват унищожени.
TEXT 19:
Знову й знову настає день Брахми, і знову й знову всі живі істоти розпочинають своє існування, а коли настає ніч Брахми, вони, безпорадні, знищуються.
ТЕКСТ 20:
Но съществува и друга непроявена природа, която е вечна и трансцендентална спрямо изменящата се материя. Тя е висша и неунищожима. Когато всичко в този свят бива унищожено, тази част остава каквато е.
TEXT 20:
Але існує інша невиявлена природа, вічна й трансцендентна щодо проявленої та непроявленої матерії. Ця природа — вища й ніколи не знищується. Коли все в цьому світі знищується, та частина залишається незмінною.
ТЕКСТ 21:
Това, което ведантистите описват като непроявено и нетленно, върховното местоназначение, мястото, от което, след като го достигне, човек никога не се завръща – това е моята върховна обител.
TEXT 21:
Те, що веда̄нтисти описують, як невиявлене й вільне од скверни гріха, те, що відоме як місце вищого призначення, досягнувши якого, жива істота ніколи не повертається назад — це і є Моя верховна обитель.
ТЕКСТ 22:
Бог, Върховната Личност, най-великият, може да се достигне с чиста преданост. Въпреки че е в обителта си, Той е всепроникващ и всичко се намира в него.
TEXT 22:
Верховного Бога-Особу, найвизначнішого з-поміж усіх, досягають шляхом чистої неподільної відданості. Хоча Він і не залишає Своєї обителі, Він — всюдисущий і все міститься в Ньому.
ТЕКСТ 23:
О, най-добър сред потомците на Бха̄рата, сега ще ти опиша времето, когато един йогӣ напуска тялото си; от това зависи дали ще се върне обратно в този свят или няма.
TEXT 23:
О кращий з Бга̄рат, зараз Я опишу тобі різні моменти часу, за яких йоґи залишають цей світ, щоб повернутись або не повернутись назад.
ТЕКСТ 24:
Тези, които познават Върховния Брахман, го достигат, ако напуснат този свят по светло, когато влияе полубогът на огъня; в благоприятен момент през деня, през двете седмици, когато Луната расте, или през шестте месеца, когато Слънцето пътува на север.
TEXT 24:
Ті, що знають Верховного Брахмана, досягають того Всевишнього, залишаючи цей світ у час, коли переважає вплив бога вогню, в світлі години, в сприятливий момент дня, на протязі двох тижнів місяця-молодика, а також на протязі тих шести місяців, коли Сонце рухається на північ.
ТЕКСТ 25:
Мистикът, напускащ този свят през нощта и в мъгла, през двете седмици, когато Луната намалява, или през шестте месеца, когато Слънцето пътува на юг, достига лунната планета, но след това отново се връща.
TEXT 25:
Містик, який покидає цей світ в туман, вночі, на протязі двох тижнів старого місяця, а також під час шести місяців, коли Сонце рухається на південь, — він досягає планети Місяць, але потім знову повертається назад.
ТЕКСТ 26:
Според Ведите има два начина за напускане на този свят – единият в светлина, а другият в тъмнина. Който умре по светло, не се връща обратно, но който умре по тъмно, се завръща.
TEXT 26:
На думку Вед, є два шляхи, які ведуть з цього світу: один при світлі, а другий у пітьмі. Той, хто відходить при світлі, більше не повертається назад, той же, хто залишає цей світ у темряві, повертається знову.
ТЕКСТ 27:
Въпреки че знаят и за двата пътя, преданите никога не се объркват. Затова, о, Арджуна, бъди винаги установен в преданост.
TEXT 27:
Хоча віддані й знають обидва ці шляхи, о Арджуно, вони не турбуються про них. Тому завжди будь непохитно відданим Мені.
ТЕКСТ 28:
Личността, приела да следва пътя на преданото служене, не се лишава от резултатите, получени с изучаване на Ведите, жертвоприношения, въздържания, раздаване на милостиня, философски занимания и плодоносни дейности. Тя постига всичко това само с предано служене и накрая влиза във върховната вечна обител.
TEXT 28:
Той, хто став на шлях відданого служіння, не втрачає плодів вивчення Вед, здійснення жертвопринесень та аскетизму, роздачі милостині або філософських занять та кармічної діяльності. Просто присвятивши себе відданому служінню, він здобуває все це і зрештою досягає верховної вічної обителі.