ТЕКСТ 6

TEXT 6

Текст

аджо 'пи санн авяя̄тма̄
бхӯта̄на̄м ӣшваро 'пи сан
пракр̣тим̇ сва̄м адхиш̣т̣ха̄я
самбхава̄мй а̄тма-ма̄яя̄

аджо ’пі санн авйайа̄тма̄
бгӯта̄на̄м ı̄ш́варо ’пі сан
пракр̣тім̇ сва̄м адгішт̣га̄йа
самбгава̄мй а̄тма-ма̄йайа̄

Дума по дума

Послівний переклад

аджах̣ – нероден; апи – въпреки че; сан – бидейки; авяя – без разрушаване; а̄тма̄ – тяло; бхӯта̄на̄м – на всички родени; ӣшварах̣ – Върховен Бог; апи – въпреки че; сан – е така; пракр̣тим – в трансцендентална форма; сва̄м – на себе си; адхиш̣т̣ха̄я – като е установен; самбхава̄ми – Аз се появявам; а̄тма-ма̄яя̄ – чрез моята вътрешна енергия.

аджах̣—ненароджений; апі—хоча; сан—бувши таким; авйайа—без тління; а̄тма̄—тіло; бгӯта̄на̄м—усіх тих, що народжені; ı̄ш́варах̣— Верховний Господь; апі—хоча; сан—бувши таким; пракр̣тім—у трансцендентній формі; сва̄м—Своїй; адгішт̣га̄йа—перебуваючи в такому стані; самбгава̄мі—Я втілююсь; а̄тма-ма̄йайа̄—Моєю внутрішньою енерґією.

Превод

Переклад

Въпреки че съм нероден и трансценденталното ми тяло е нетленно, и въпреки че съм Бог на всички живи същества, чрез моята вътрешна енергия Аз се появявам във всяка епоха в изначалната си трансцендентална форма.

Хоча Я — ненароджений, і Моє трансцендентне тіло нетлінне, хоч Я — володар усіх живих істот, Я все ж таки кожного тисячоліття являюсь Сам в Своєму первинному трансцендентному образі.

Пояснение

Коментар

Господ говори тук за особеностите на своето раждане. Макар да се появява като обикновен човек, Той помни всичко от многобройните си минали „раждания“, докато един обикновен човек не може да си спомни какво е правил дори преди няколко часа. Ако попитаме някого какво е правил вчера по същото време, за него ще бъде много трудно да отговори веднага; ще му е необходимо да порови в паметта си и евентуално да си спомни. И въпреки това много често хората дръзко се обявяват за Бог, за Кр̣ш̣н̣а. Не бива да се подвеждаме от подобни безсмислени твърдения. След това Господ говори и за своята пракр̣ти, форма. Пракр̣ти означава „природа“, както и сварӯпа или собствена форма. Бог казва, че се появява в собственото си тяло. Той не сменя тялото си, както обикновеното живо същество сменя едно тяло с друго. Обусловената душа има едно тяло в сегашното си раждане и съвсем различно в следващото. В материалния свят живото същество няма постоянно тяло, а постоянно се преселва от едно тяло в друго. Върховният не е принуден да прави това. Всеки път, когато се появява чрез силата на вътрешната си енергия, Той е в изначалния си облик. С други думи, Кр̣ш̣н̣а идва в този материален свят в своята изначална вечна форма с две ръце, в които държи флейта. Той се появява във вечното си тяло, неосквернено от материалния свят. Макар да е в същото трансцендентално тяло и да е повелител на Вселената, на пръв поглед Той се ражда като обикновено живо същество. И въпреки че тялото му е нетленно, за разлика от материалните тела, изглежда като че ли Бог Кр̣ш̣н̣а расте – от дете се превръща в юноша, а от юноша – в младеж. Но най-удивителното е, че остава винаги млад. По време на битката при Курукш̣етра Той имал много внуци или с други думи, според материалните мерки, би трябвало да е в преклонна възраст. Но Той изглеждал като младеж на двайсет – двайсет и пет години. Никога няма да видим изображение на Кр̣ш̣н̣а като възрастен, защото за разлика от нас Той никога не остарява, макар да е най-старият в цялото творение – в миналото, настоящето и бъдещето. Нито тялото, нито интелигентността му някога остаряват или се променят. Става ясно, че независимо от идването си в материалния свят, Той е същата неродена вечна форма на блаженство и знание, неизменен в трансценденталното си тяло и интелигентност. Неговото появяване и изчезване наподобява движението на слънцето, което изгрява, преминава над нас и после се скрива от погледа ни. Когато слънцето изчезне, ние мислим, че то е залязло, а когато се появи отново, казваме, че е изгряло на хоризонта. В действителност слънцето е винаги в неизменното си положение, но поради несъвършените ни сетива, ние смятаме, че то ту се появява, ту се скрива. И тъй като появата и изчезването на Бог Кр̣ш̣н̣а са съвършено различни от тези на обикновените живи същества, очевидно е, че благодарение на вътрешната си енергия Той е вечното блаженство и знание – и материалната природа никога не го замърсява. Ведите потвърждават, че Върховната Божествена Личност е нероден, макар и да изглежда, че се ражда в многобройните си проявления. Литературата, допълваща Ведите, също твърди, че външно Господ може да се ражда, но Той не сменя тялото си. В Бха̄гаватам е описано как Той се появява пред своята майка като четириръкия На̄ра̄ян̣а, украсен със символите на шестте пълни съвършенства. Неговата поява в изначалната му вечна форма дарява живите същества с безпричинна милост, така че те да съсредоточат мисълта си върху Върховния такъв, какъвто е, а не върху някакви измислени представи, които имперсоналистите погрешно приемат за форми на Бога.

Според речника Вишва-коша думата ма̄я̄, или а̄тма-ма̄я̄ се отнася до безпричинната Божия милост. Бог помни всяка своя минала поява и напускане, докато обикновеното живо същество забравя всичко за предишното си тяло, веднага щом получи друго. Той е Господ на всички живи същества, защото извършва удивителни, свръхчовешки дела, докато е на Земята. Той остава винаги неизменната Абсолютна Истина и между неговото тяло и самия него няма никаква разлика. Тук може да възникне въпросът защо Бог се появява в този свят, а след това си отива от него. Отговорът е в следващия стих.

Господь оповідає про своєрідність Своєї появи в світі: хоча Він і народжується на світ ніби звичайна людина, Він пам’ятає всі Свої численні «народження», тоді як звичайна людина не пам’ятає навіть того, що вона робила кілька годин тому. Якщо запитати кого-небудь, що він робив о цю саму пору днем раніше, то звичайній людині, переважно, буває важко одразу відповісти на таке питання. Їй, безумовно, доведеться напружити всю свою пам’ять, щоб згадати, що ж вона робила саме цього часу напередодні. Однак, людина часто наважується проголошувати себе Богом, або Кр̣шн̣ою. Не варто йняти віри таким безглуздим заявам. Далі Господь пояснює Свою пракр̣ті, або Свою форму. Пракр̣ті означає «природа», так само як сварӯпа — чиясь власна форма. Господь каже, що Він з’являється в Своєму власному тілі, Він не змінює Своє тіло, як звичайна жива істота, яка переходить з одного тіла до іншого. Обумовлена душа може мати один тип тіла в цьому народженні, інший — у наступному. В матеріальному світі жива істота не має певного, закріпленого за нею тіла, а переселяється з одного тіла до іншого. Але Господь не робить цього; коли б Він не з’явився, Він приходить все в тому ж одвічному тілі, завдяки своїй внутрішній енерґії. Іншими словами, Кр̣шн̣а приходить в цей матеріальний світ у Своїй первинній вічній формі, з двома руками, що тримають флейту. Він з’являється саме в Своєму вічному тілі, якого не може торкнутись матеріальна скверна. Але, хоча Він з’являється в Своєму незмінному трансцендентному тілі і є Володарем усесвіту, може здатись, що Він народжується як звичайна жива істота. І хоча Його тіло, на відміну од матеріального, не підвладне тлінню, здається, що Господь Кр̣шн̣а росте від дитинства до хлоп’яцтва й від хлоп’яцтва до юності. Але, як це не дивно, досягнувши юнацького віку, Він більше не змінюється. Під час битви на Курукшетрі у Нього було чимало правнуків, або, іншими словами, згідно з матеріалістичними підрахунками, Він був у досить зрілому віці, однак виглядав як двадцяти-двадцятип’ятирічний юнак. Ми ніколи не бачимо зображень Кр̣шн̣и в похилому віці, тому що Він ніколи не старіє, як ми, хоча і є найстарішою особистістю в усьому творінні — в минулому, теперішньому і майбутньому. Ні Його тіло, ні Його розум не зазнають змін і непідвладні тлінню. Тому стає зрозумілим, що, незважаючи на те, що Він перебуває в матеріальному світі, Він — ненароджений, вічний образ блаженства й знання, і Його трансцендентні тіло і розум незмінні. І справді, Його поява і зникнення нагадують схід сонця, його рух в небі й нарешті його зникнення за крайнебом. Коли сонце зникає з наших очей, ми вважаємо, що воно зайшло, а коли сонце з’являється перед нами, ми думаємо, що воно зійшло над обрієм. Насправді ж сонце завжди перебуває на своєму місці, але внаслідок недосконалості нашого чуття ми вважаємо, що воно з’являється і зникає на небі. Поява і зникнення Господні цілком відмінні від народження та смерті звичайної живої істоти, і тому очевидно, що Він, завдяки Своїй внутрішній могутності, є вічне блаженство і знання, і матеріальна скверна ніколи не торкається Його. Веди також підтверджують, що Верховний Бог-Особа — ненарождений, хоча й здається, нібито Він народжується в Своїх численних втіленнях. І в додатковій ведичній літературі стверджується, що хоча Господь і народжується ніби звичайна людина, Його тіло не змінюється. В Бга̄ґаватам описано, як Він з’явився перед Своєю матір’ю в образі На̄ра̄йан̣и, з чотирма руками і всіма шістьма ознаками божественної досконалості. Його поява в первинному вічному образі — це вияв Його незбагненної ласки, дарованої живим істотам, щоб вони могли зосередити думки на Верховному Господеві в Його істинній формі, а не на всілякій розумовій стряпанині й вигаданих формах Господа, створених уявою імперсоналістів. Слово ма̄йа̄, або а̄тма-ма̄йа̄, згідно з словником Віш́ва-кош́а. стосується безпідставної Господньої ласки. Господь усвідомлює всі Свої попередні явлення та зникнення, але звичайна жива істота забуває все пов’язане з її минулим тілом, тільки-но отримує нове. Кр̣шн̣а — Володар усіх живих істот, тому що під час Свого перебування на Землі Він являє дивовижні надлюдські вчинки. Господь є вічна незмінна Абсолютна Істина, й немає різниці між Його формою та Його душею, між Його властивостями і Його тілом. Тепер може виникнути питання, для чого Господь приходить у цей світ і залишає його. Відповідь на це дає дальший вірш.