Skip to main content

ТЕКСТ 16

TEXT 16

Текст

Текст

два̄в имау пуруш̣ау локе
кш̣араш ча̄кш̣ара ева ча
кш̣арах̣ сарва̄н̣и бхӯта̄ни
кӯт̣а-стхо 'кш̣ара учяте
два̄в імау пурушау локе
кшараш́ ча̄кшара ева ча
кшарах̣ сарва̄н̣і бгӯта̄ні
кӯт̣а-стго ’кшара учйате

Дума по дума

Послівний переклад

двау – две; имау – тези; пуруш̣ау – живи същества; локе – в света; кш̣арах̣ – които грешат; ча – и; акш̣арах̣ – непогрешими; ева – несъмнено; ча – и; кш̣арах̣ – които грешат; сарва̄н̣и – всички; бхӯта̄ни – живи същества; кӯт̣а-стхах̣ – в единство; акш̣арах̣ – непогрешим; учяте – се казва.

двау—два; імау—ці; пурушау—живі істоти; локе—у світі; кшарах̣—схильний помилятись; ча—і; акшарах̣—бездоганний; ева— неодмінно; ча—і; кшарах̣—схильний помилятись; сарва̄н̣і—усі; бгӯта̄ні—живі істоти; кӯт̣а-стгах̣—в єдності; акшарах̣—безгрішний; учйате—сказано.

Превод

Переклад

Има две категории същества: едните грешат, а другите са непогрешими. В материалния свят всяко живо същество греши, а в духовния свят всяко същество е непогрешимо.

Є дві категорії істот: підвладні омані й безгрішні. В матеріальному світі кожна істота схильна помилятись, але в духовному світі істота безгрішна.

Коментар

Коментар

ПОЯСНЕНИЕ: Както вече беше обяснено, Бог във въплъщението си като Вя̄садева съставя Веда̄нта сӯтра. Този стих излага в резюме съдържанието на Веда̄нта сӯтра. Бог казва, че безбройните живи същества се разделят на две групи – грешащи и непогрешими. Живите същества са вечно откъснати и неразделно свързани с Бога частици. Когато са в досег с материалния свят, те се наричат джӣва-бхӯта и санскритските думи кш̣арах̣ сарва̄н̣и бхӯта̄ни, употребени тук, означават, че те грешат. А онези, които са в единство с Бога, се наричат непогрешими. „Единство“ не означава, че нямат индивидуалност. Единство означава, че няма разногласие, тоест те всички са съгласни с целта на творението. Разбира се, в духовния свят не съществува творение, но това, че Върховният Бог, както се казва във Веда̄нта сӯтра, е източник на всички еманации, обяснява тази концепция.

Як уже пояснювалось, Сам Господь в образі Вйа̄садеви, Свого втілення, уклав Веда̄нта-сӯтру. Тут Він скорочено викладає зміст Веда̄нта-сӯтри. Він каже, що живі істоти, яких є безліч, можна розділити на дві групи: на тих, що помиляються й на непохибних. Живі істоти є вічними відокремленими природними частками Верховного Бога-Особи. Коли вони вступають у зв’язок з матеріальним світом, їх називають джı̄ва-бгута, і слова санскриту, що їх наведено тут, кшарах̣ сарва̄н̣і бгӯта̄ні, вказують саме на цю їхню схильність помилятись. А ті істоти, які перебувають в єдності з Верховним Богом-Особою, є непогрішними. Єдність не означає відсутності індивідуальності, але відсутність розладу, незгоди. Всі одностайні та згодні з Господом стосовно мети творення. Звичайно, в духовному світі відсутнє творення, але до такої концепції вдаються тому що Верховний Бог-Особа, як сказано в Веда̄нта-сӯтрі, є джерело всіх еманацій.

Според твърдението на Върховната Личност, Бог Кр̣ш̣н̣а, има две категории живи същества. Ведите привеждат доказателства за това, така че няма място за съмнение. Живите същества, които се борят в този свят с ума и петте си сетива, имат променящи се материални тела. Докато живото същество е обусловено, тялото му се променя поради контакта с материята; всъщност материята се променя и затова изглежда, като че ли живото същество се променя. В материалния свят то претърпява шест промени: раждане, растеж, период без промяна, възпроизвеждане, после старост и изчезване. Това са промените на материалното тяло. Но в духовния свят тялото не се мени – няма старост, няма раждане, няма смърт. Там всичко съществува в единство. Кш̣арах̣ сарва̄н̣и бхӯта̄ни – всяко живо същество, влязло в досег с материята, като се започне от първото сътворено същество, Брахма, и се стигне до малката мравка, променя тялото си; следователно всички те допускат грешки. В духовния свят обаче те винаги са освободени в единство.

Згідно з твердженням Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, живі істоти поділяються на дві категорії. В цьому немає сумнівів, бо так свідчать Веди. Живих істот, які борються в матеріальному світі з розумом та п’ятьма чуттями, мають матеріальні тіла, що зазнають постійних змін. Доки жива істота перебуває в обумовленому стані, її тіло змінюється внаслідок його взаємодії з матерією. Міняється матерія, і тому здається, що зазнають змін живі істоти. Але в духовному світі тіло нематеріальне, і тому там відсутня мінливість. В матеріальному світі жива істота проходить через шість етапів видозміни: народжується, росте, існує в дорослому стані, розмножується, старіє і, зрештою, зникає. Такими є зміни матеріального тіла. Однак, в духовному світі тіло не змінюється, там немає старості, там немає народження, там немає смерті. Там панує єдність усього сущого. Але — кшарах̣ сарва̄н̣і бгӯта̄ні: всяка жива істота, яка торкнулась матерії, від першої створеної істоти — Брахми й до крихітної мурашки, змушена міняти своє тіло і всім їм властиво помилятись. Однак у духовному світі вони завжди перебувають у звільненому стані та єдності.