ТЕКСТОВЕ 21 – 22
TEXTS 21-22
Текст
Текст
сенайор убхайор мадхйе
ратхам̇ стха̄пая ме 'чюта
я̄вад ета̄н нирӣкш̣е 'хам̇
йоддху-ка̄ма̄н авастхита̄н
сенайор убгайор мадгйе
ратгам̇ стга̄пайа ме ’чйута
йа̄вад ета̄н нірı̄кше ’хам̇
йоддгу-ка̄ма̄н авастгіта̄н
асмин ран̣а-самудяме
асмін ран̣а-самудйаме
Дума по дума
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча – Арджуна каза; сенайох̣ – на армиите; убхайох̣ – и двете; мадхйе – между; ратхам – колесницата; стха̄пая – установи; ме – мой; ачюта – о, непогрешими; я̄ват – докато; ета̄н – всички тези; нирӣкш̣е – да видя; ахам – аз; йоддху-ка̄ма̄н – желаейки да се сражават; авастхита̄н – строени на бойното поле; каих̣ – с които; мая̄ – с мен; саха – заедно; йоддхавям – трябва да се сражава; асмин – в тази; ран̣а – борба; самудяме – в опита.
арджунах̣ ува̄ча — Арджуна сказав; сенайох̣ — армій; убгайох̣ — обох; мадгйе—між; ратгам—колісницю; стга̄пайа—тримай; ме— мій; ачйута—о непогрішний; йа̄ват—поки; ета̄н—усіх цих; нірı̄кше—можу роздивитись; ахам—я; йоддгу-ка̄ма̄н—які прагнуть битись; авастгіта̄н—вишикуваних на полі бою; каіх̣—з ким; майа̄— мною; саха—разом; йоддгавйам—повинен битися з; асмін—у цьому; ран̣а—герць; самудйаме—намагаючись.
Превод
Переклад
Арджуна каза: О, непогрешими, моля те, изведи колесницата между двете армии, за да видя дошлите да се сражават – тези, с които трябва да премеря сили във великата битка.
Арджуна сказав: О непохибний, прошу Тебе, виведи мою колісницю між двох армій, щоб я зміг побачити присутніх тут — тих, що прагнуть бою і з ким я маю зітнутись у цій великій битві.
Пояснение
Коментар
Въпреки че Бог Кр̣ш̣н̣а е Върховната Личност, от безпричинна милост Той е готов да служи на приятеля си. Той не престава да обича своите предани, затова е наречен тук „непогрешим“. Като колесничар Кр̣ш̣н̣а трябва да изпълнява заповедите на Арджуна и понеже не се поколебава да направи това, Арджуна го нарича „непогрешим“. Въпреки че приема да бъде колесничар, Той запазва върховната си позиция. При всички обстоятелства Той е Върховният Бог, Хр̣ш̣ӣкеша, господарят на сетивата. Връзката между Бога и неговия слуга е много нежна и духовна. Слугата е винаги готов да служи на Бога и по същия начин Бог търси удобен случай да служи на преданите си. Той изпитва много по-голямо удоволствие, когато негов чист предан приеме позицията да му заповядва, отколкото, когато Той самият заповядва. Тъй като Бог е върховен, всички са подчинени и никой не може да му дава заповеди. При всички обстоятелства Той остава безспорен господар, но приема заповедите на своя предан и изпитва от това трансцендентално удоволствие.
Хоча Господь Кр̣шн̣а і є Верховний Бог-Особа, Він, із Своєї незбагненної ласки, служив Своєму другові. Він ніколи не змінює Своєї прихильності до вірних Йому, і тому тут Арджуна звертається до Нього як до «непохибного». Крім того, як колісничий Арджуни, Він, не вагаючись, виконує його накази і Арджуна називає Його за це непохибним. Хоча з ласки до Свого відданого Господь грав роль візничого, Його верховне становище не викликає сумніву. За будь-яких обставин Він є Верховний Бог-Особа, Хр̣шı̄кеш́а, Володар усіх чуттів. Стосунки між Господом та Його слугою дуже ніжні й суто трансцендентні. Так само, як вірний слуга Господа завжди радо служить Йому, так і Господь прагне зробити якусь послугу Своєму відданому. Господь отримує навіть ще більше задоволення, коли Його чисті бгакти дають накази Йому, ніж коли Він наказує Сам. Усі коряться Йому як Володареві й немає нікого вищого од Нього, хто б наказував Йому. Коли ж трапляється, що Йому наказують чисті віддані — Господь зазнає трансцендентної насолоди, хоча Він, безумовно, панує над усіма обставинами.
Като чист предан на Бога Арджуна не желаел да се сражава срещу братовчедите си, но бил принуден да излезе на бойното поле поради упорството на Дурьодхана, който отхвърлял каквото и да било мирно уреждане на конфликта. Затова Арджуна нямал търпение да види кои водещи личности присъстват на бойното поле. Въпреки че вече не стоял въпросът за постигане на мир, той пожелал да ги види отново, за да разбере до каква степен са решени да вземат участие в една братоубийствена война.
Арджуна — чистий відданий, він не мав бажання битись із своїми кузенами та братами, але його змусила до того впертість Дурйодгани, який не погоджувався ні на які мирні перемовини. Тому він дуже хотів побачити, хто з старшин присутній на полі бою. Хоча не могло бути й мови про примирення на полі бою, він хотів побачити їх ще раз, подивитися, наскільки вони були схильні до участі в цій зовсім небажаній війні.